Безпорадність Вашингтона у боротьбі з "Ісламською державою"
23 травня 2015 р.Роз'яснення основ політики США в Іраку та Сирії - справа невдячна. За приклад можна взяти виступ речника Держдепартаменту США Джеффа Ратке після захоплення бойовиками "Ісламської держави" міста Ер-Рамаді у серці Іраку. Звісно, сказав він виступаючи перед журналістами, це невдача. Але пообіцяв іракцям американську допомогу для відвоювання міста.
Не дуже переконливо говорив на цю тему й президент США Барак Обама в інтерв'ю журналові The Atlantic. "Не думаю, що ми програємо", - сказав він і додав, що у кожній війні є злети та падіння. Захоплення Ер-Рамаді Обама назвав "тактичною невдачею", але не більше. При цьому під контроль "Ісламської держави" переходить дедалі більше іракських і сирійських міст. Так, в Іраку урядові війська контролюють лише кілька великих центрів на півдні й сході країни, включно зі столицею. Утім, бойовики поволі підбираються ближче до Багдада й вже контролюють сусідні Фаллуджу й Ер-Рамаді.
Чи вірить президент Обама у швидку перемогу над ісламістами? Геть ні. Американські військові вважають, що боротьба з терористичним угрупованням "Ісламська держава" може розтягнутися на роки. Схоже, що негласна тактика чинного президента США як раз і полягає в тому, щоб обмежити вплив ісламістів в Іраку та Сирії. І якщо колись Обама заявляв про наміри знищення й перемоги над терористами "Ісламської держави", то зараз це вже виглядає нереалістичним. Президент перекладе це завдання на рамена свого наступника чи наступниці.
Без жодної стратегії
Політичних опонентів такий підхід обурює. "Вже два роки я прошу президента розробити комплексну стратегію з огляду на терористичну загрозу, що зростає. Досі ми не маємо жодної", - каже спікер Конгресу США, республіканець Джон Бенер.
При цьому, попри критику на адресу Обами, республіканці теж не пропонують стратегії виходу із критичної ситуації в Іраку. Сенатор Джон МакКейн в телеефірі закликає надіслати в Ірак 10 тисяч американських військових, які мають відтіснити "Ісламську державу".
За даними опитування дослідницького центру Pew, відправлення американських піхотинців в Ірак підтримують 47 відсотків американців, 49 відсотків - проти. Однак ще кілька місяців тому тих, хто виступав проти посилення військової участі США в Іраку, було набагато більше. "Яструбів" як Джон МакКейн такі дані надихають. Він й надалі агітуватиме за відправлення контингенту, сподіваючись, що політичний тиск на Білий дім все ж змусить президента змінити свою лінію.
Досі Обама таку можливість відкидав, роблячи ставку на сили американської авіації. Міноборони США заявило про відправлення іракській армії двох тисяч протитанкових ракет. До того ж, американські військові інструктори й надалі тренуватимуть іракських та сирійських бійців. Досі ці заходи виявилися лише частково ефективними: часто іракські війська перед наступом "Ісламської держави" просто рятувалися втечею.
Сила ісламістів у слабкості іракської армії. Правляча шиїтська еліта не дуже прагне забезпечувати сунітських бійців зброєю та фінансами - довіра підірвана давно. Суніти ж насторожено ставляться до допомоги іракському урядові з боку Ірану - центральної шиїтської сили у регіоні, й просто спостерігають за тим, як сунітські бойовики з "Ісламської держави" поглинають місто за містом в їхній країні.
Зрештою, ніхто не чекає на те, що американці підуть на передову воювати з терористами. Навіть, якщо кількість американців, котрі вимагають рішучості у протистоянні з "Ісламською державою", постійно зростає. Все ж ті, хто виступає за тривалу і дорогу війну за кордоном, - у меншості.
"Ми поставили собі за мету знищення "Ісламської держави", але тепер боїмося ціни, яку доведеться заплатити за досягнення цієї мети", - зауважив у коментарі DW консервативний політичний оглядач Лоуренс Джей Гаас з неурядової Американської ради із зовнішньої політики.
Президент США вимагає, щоби іракці, а згодом й їхні союзники самі стали до боротьби із "Ісламською державою". Каденція Обами за півтора роки добігає кінця, але про свою політичну спадщину він думає вже зараз. Сюди можна віднести виведення військ з Афганістану та Іраку, а також і те, що за його президентства не було розпочато жодної нової військової авантюри.