Віктор Медведчук: Путін мені довіряє

Український політик і бізнесмен Віктор Медведчук - один з основних переговірників між Росією та Україною з мирного врегулювання на Донбасі та обміну полоненими. При цьому його пов'язують близькі стосунки з президентом Росії Володимиром Путіним, який є хрещеним батьком його доньки. 

Deutsche Welle: Вікторе Володимировичу, вас в Україні вважають представником Володимира Путіна. Ви дійсно представляєте його інтереси в українській політиці?

Віктор Медведчук: Я не думаю, що пану Путіну, президенту Російської Федерації, потрібні представники в Україні, які би представляли його політику. Я думаю, що більше потрібні сьогодні Україні людина або люди, які могли би спілкуватися напряму і з представниками керівництва Російської Федерації, і з представниками керівництва невизнаних республік в Донецьку та Луганську. Тому у цьому випадку те, що я роблю в Москві, я виконую прохання президента України, пана Порошенка.

Чому президент Порошенко обрав саме вас як посередника у переговорах між Україною та Росією?

Тут все дуже просто. І пан Порошенко сам пояснив, коли його про це спитали. Він сказав, що пан Медведчук - найефективніший переговірник з питання визволення утримуваних осіб. Чому? Тому що у нього є особисті стосунки з паном Путіним.

Хто насправді винен у розв'язанні збройного конфлікту на Донбасі?

Я не вважаю Росію у цьому випадку агресором. Росії від самого початку відводилася роль країни, яка може так чи інакше впливати на непідконтрольні території у питаннях реалізації мінських домовленостей.

Виходить, що Росія є стороною конфлікту, якщо вона впливає на окуповані території?

Абсолютно невірно. Від самого початку цей формат передбачав, що Росія та ОБСЄ виступають посередниками. Але не стороною конфлікту. І це безпосередньо записано у Мінських угодах. Конфлікт на Донбасі - це конфлікт між людьми, які не погодилися з приходом нової влади і з політиками нової влади.

Сторони конфлікту - це, відповідно, різні групи в різних частинах України?

Цілком правильно.

Ось ви самі говорили в інтерв’ю "Новій газеті", що такий масштабний обмін полоненими, який відбувся 27 грудня 2017 року, був би неможливим, якби Володимир Путін не зателефонував главам невизнаних республік.

Цілком правильно..

Так Володимир Путін і Росія - ні до чого в цьому конфлікті? Чому ж тоді вони його слухають?

Я вам поясню. Росія присутня в нормандському форматі і взяла на себе функції з впливу на керівництво невизнаних республік.

Ви дуже часто посилаєтеся на мінські угоди і, зокрема, стверджуєте, що на Донбасі немає російських регулярних військ.

Це не я стверджую. Це стверджує Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ, яка там перебуває у кількості 1000 людей.

В пункті 10 мінських угод вказано, що необхідне виведення іноземних збройних формувань. Про які іноземні збройні формування йдеться?

Добровольці з одного та іншого боку і в одних, і в інших воєнних підрозділах були завжди. Йдеться про те, щоб будь-яких іноземних збройних формувань не було там, коли повністю виконуватимуться пункти та статті мінських угод. Йшлося саме про це.

Відведення важкого озброєння - другий пункт мінських угод. Там вказується військова техніка, яка є на озброєнні у російської регулярної армії. Зокрема, реактивна система залпового вогню "Торнадо-С".

Нічого не можу вам сказати.

Ця РСЗВ поступила на озброєння російської армії у 2012 році. Як вона опинилася на окупованій території?

Ні, там не може бути вказане озброєння. Там немає ніяких озброєнь.

В мінських угодах вказані "Торнадо-С, "Ураган, "Смерч" і тактичні ракетні системи "Точка-У".

Ні, в мінських угодах не перелічуються озброєння. Там перелічуються важкі озброєння і калібри безпосередньо озброєнь. А звідкіля воно там взялося, у вас правильна інформація?

У мене правильна інформація.

Мені про це невідомо. Це треба ставити питання ОБСЄ. Вони мають підтвердити, що є таке озброєння, і звідки воно там взялося.

Звідкіля у сепаратистів гроші на те, щоб продовжувати бойові дії?

Ніколи не питав про це. Ті питання, щодо яких я веду переговори, не передбачають такого глибокого та непотрібного для мене інтересу.

Ви говорили, що вважаєте, ніби США ввели зовнішнє управління, що посол США в Україні - головний гравець на політичному полі. Однак МВФ є кредитором України. І зрозуміло, що як будь-який кредитор він зацікавлений у тому, щоб держава боролася з корупцією. То чому ви вважаєте цю вимогу проявом зовнішнього управління США?

МВФ і США не пропонують. Вони вимагають. Вони зажадали зняття генерального прокурора. Наче ми - колонія, азіатська або африканська. І цього генерального прокурора, як заявив пан Байден, зняли за годину. Коли бігають в посольство США і радяться, що робити, у мене виникає питання, навіщо тоді влада в Україні?

А, приміром, той факт, що Володимир Путін зателефонував Захарченку або Пасічнику або Плотницькому, не є проявом зовнішнього управління з боку Росії?

Абсолютно різні речі. Путін попросив на моє прохання і прохання його Святості патріарха Кирила, щоб він звернувся до керівників невизнаних республік у питанні обміну, переговори щодо якого велися цілий рік. Для того, щоб звільнити людей як з одного, так і з іншого боку лінії розмежування.

Хрещеним батьком вашої доньки Дарини є президент Володимир Путін, а хрещеною - Світлана Медведєва. Чому ви вирішили, що саме президент Путін має бути хрещеним вашої доньки?

У мене були стосунки тоді дружні з паном Медведєвим, ми були главами адміністрацій президента. У мене були нормальні ділові стосунки з паном Путіним, і просто у розмові виникла ця ідея. Десь восени 2004 року була розмова, я звернувся з таким проханням, і вони погодилися з цим.

Тобто можна сказати, що Володимир Путін - ваш близький друг?

Ви знаєте, коли йдеться про таку людину, то таке питання можна ставити лише йому. Чи вважає він когось близьким другом. А мені некоректно про це говорити.

Вважає, як вам здається? Він довіряє вам як людині, відповідальній нині за переговірний процес?

Я думаю, що у пана Путіна є до мене довіра.

Ви - доволі заможна людина. При цьому ви постійно займалися політичною діяльністю. Як вам вдалося заробити таку кількість грошей?

Починаючи з 1992-го року, я активно займаюся бізнесом. І, до речі, з того ж року декларую усі свої доходи в Україні. Я прийшов в політику у 1997-му році і, на відміну від інших українських політиків, які так багато говорять про свої заробітки, про свої статки, про свої політичні погляди, я продав весь свій бізнес.

У 2005 році я пішов і знову став займатися активно бізнесом і займаюся ним останні 13 років. Тому те, що я - заможна людина, це - факт. І те, що статки свої я отримав в результаті законного бізнесу - це факт.