Британський генерал: НАТО "повільно виходить зі сплячки"

DW: Пане Шірефф, у Вашій нещодавно опублікованій книзі "2017 Війна з Росією", ви змалювали сценарій можливої повномасштабної війни між Росією і НАТО. Ви припускаєте, що Росія може вторгнутися до країн Балтії. Чому Ви вірите, що це може статися?

Річард Шірреф: По-перше, дозвольте наголосити, що це літературний твір. Це заклик до НАТО і Заходу прокинутися, і зрозуміти, що якщо не звертати увагу на політику президента Путіна і його вторгнення до Криму і Східної України, то на нас чекає катастрофа.

Чого прагне Росія? Путін хоче війни з Заходом?

Думаю, Путін хоче, щоб Росію розглядали як велику силу. Гадаю, Путін хоче забезпечити собі домінування в сусідніх країнах. Не думаю, що він хоче війни з Заходом. Однак ключове питання - не в цьому. Ми вже бачили, що Путін - великий опортуніст. Він використав силу, щоб змінити кордони Європи, як ми бачимо по ситуації з Кримом. Тож, ми мусимо чітко розуміти, наскільки важливий захист і впевненість, що ніхто не прорахується.

Ви розглядаєте вашу книгу як заклик до НАТО прокинутися. На саміті в Варшаві очікується, що НАТО зміцнить свій східний фланг, надіславши чотири батальйони до Польщі і країн Балтії. Чи прокидається НАТО?

НАТО прокидається, але цей гігант надто повільно виходить із сплячки. Це початок - розташувати сили в країнах Балтії та в східній Польщі. Але це лише початок, бо ми мусимо ще переконатися, що це та сила, яка викликатиме повагу. Чотири індивідуальні батальйони без спільної командної структури, без військової і сервісної підтримки і командного контролю, без тих речей, котрі перетворюють чотири батальйони на військову потугу, з якою варто рахуватися… Це виглядатиме просто як політичний символ. Цього я боюсь.

Тобто, ви вважаєте, має бути ще щось і чотири батальйони недостатньо?

Я не думаю, що чотири батальйони достатньо. Я думаю, що як мінімум потрібен відповідно скоординований загін. Ці чотири батальйони разом можливо здатні сформувати такий загін. Але це мусить бути добре структурований, готовий до військових дій загін.

Надсилаючи війська до Східної Європи, НАТО балансує на межі, намагаючись водночас, принаймні формально, дотримуватися основоположного акту Росія-НАТО. Чи варто НАТО продовжувати це робити?

Основоположний акт Росія-НАТО каже про нерозміщення "значних сил" у країнах Балтії. "Значні сили" - це не батальйон у кожній з цих країн, бо це доволі незначні сили. Щодо ризику зі сторони НАТО розірвати формальну угоду: нагадаю, як Путін розірвав формальні угоди. Наприклад, Будапештський меморандум 1994 року, який гарантував суверенітет Україні, був просто розірваний. Тож, НАТО мусить продемонструвати волю, здатність до ефективного стримування і міць.

Росія нещодавно послала позитивний сигнал НАТО, погодившись, щоб її військові літаки літали над Балтійським морем із ввімкнутими транспондерами. Чи ми спостерігаємо деескалацію з боку Росії?

Якщо так, то це добрі новини. Але це не мусить зупиняти НАТО від демонстрації сили. Будемо сподіватися, що це веде до деескалації. Мета стримування - це саме деескалація.

Нещодавня криза почалася з анексії українського Криму Росією. Чи повинні країни НАТО надати зброю Україні?

Україна не підпадає під дію статті 5 Північноатлантичного договору, бо вона не є членом НАТО. Питання щодо підтримки України країнами НАТО мусять бути вирішені в двосторонньому порядку. НАТО ж має діяти узгоджено як об'єднання. Небезпека в тому, що коли одні країни голосують за підтримку України, а інші - проти, то НАТО виглядає неефективним і розколотим.

Україна стукалась у двері НАТО роками. Після того, що сталося в Криму - чи реалістично, що Україна одного дня приєднається до НАТО?

Ні, я не вважаю, що це взагалі реалістично. По-перше, з політичної точки зору. Прийняти Україну в НАТО, коли значна частина України є окупованою російськими військами, може легко призвести до війни. Інший момент - фундамент НАТО, стаття 5 - колективна оборона, за якої напад на одного члена Альянсу означає напад на всіх. Тому з військової точки зору заохочувати Україну до НАТО - справжній військовий виклик. Ми мусимо бути тут реалістами. Тому я не думаю, що реалістично говорити про те, що Україна стане членом НАТО

Отже Україна сама протистоятиме Росії?

В ідеальному світі Україна має розглядатися як Фінляндія в часи Холодної війни, здатна дивитися водночас і на Захід, і на Схід. Україна потребує подальшої допомоги від Заходу. Ця допомога мусить продемонструвати швидше переваги, а не недоліки орієнтування на Захід.

Ви порадите Києву бути нейтральним?

Реальність така, що занадто багато сталося, щоб Київ навіть думав про нейтралітет. Ось у чому проблема Києва. З атакою Росії і російських сепаратистів на сході України важко уявити, як Україні діяти нейтрально. Україна потребуватиме підтримки з боку Заходу, але не від НАТО як блоку, швидше підтримку від окремих країн НАТО в двосторонньому порядку.