Глава МЗС Естонії: Ми хочемо постійної присутності НАТО

DW: Українська криза загострюється дедалі більше, тому візит президента США Барака Обами до Естонії є дуже вчасним та чітким сигналом підтримки з боку Вашингтона членів НАТО у Східній Європі, зокрема балтійських країн. Однак що конкретно Естонія очікує від Обами, окрім символічної підтримки?

Урмас Пает: По-перше, як Ви сказали, візит Обами до Естонії за день до саміту НАТО - дуже чіткий сигнал. По-друге, з політичної точки зору, дуже важливо, щоб результатом візиту президента Обами, а також і саміту НАТО став чіткий політичний курс, що полягатиме у прагненні до однаковості рівня безпеки усіх членів НАТО незважаючи на географію чи історю. І, по-третє, звісно, потрібні деякі конкретні кроки.

За останні місяці ми вже спостерігали деякі дуже позитивні та адекватні зрушення у нашому регіоні, приміром, те, що естонський аеродром Емарі сьогодні є складовою частиною місії НАТО з контролю за безпекою повітряного простору в країнах Балтії. До того ж зараз ми маємо дещо більше американських солдатів на суші та кораблів НАТО у Балтійському морі. Також у нашому регіоні проводяться військові навчання. І, звичайно, хотілося б бачити, що рішення, які ухвалюватимуться, залишать усе так, як є, і означать деякі додаткові заходи. Але технічно це залежить від військового командування НАТО, яке має робити пропозиції та приймати рішення.

Одним з додаткових заходів, про які Ви говорите, є рішення про розміщення сил швидкого реагування у Східній Європі, яке може бути ухвалено на найближчому саміті НАТО.

Так, це одна з конкретних ідей, і, звісно, я сподіваюсь, що рішення буде прийнято.

Водночас члени Альянсу у Східній Європі також наполягають на розміщенні в регіоні постійних військових баз НАТО. Німецьке видання Frankfurter Allgemeine Zeitung минулими вихідними повідомило, що в Східній Європі можуть з'явитися п’ять нових баз НАТО, у тому числі одна в Естонії. Чи Ви можете це підтвердити?

Поки що не можу, адже ухвалення подібного рішення є виключною компетенцією усіх країн-членів НАТО та саміту. Тож говорити про щось можна бути лише за кілька днів.

Але Ви сподіваєтесь, що це станеться?

Як я зазначив, ми уже маємо 150 американських військових на нашій території. І нам, звичайно, хотілось би бачити, що така присутність союзників НАТО продовжиться на постійній основі. Як, власне, визначати цю присутність, можна буде вирішити пізніше, але найголовніше - мати тут відчутну та постійну присутність інших членів НАТО. Адже, окрім символічної політичної, це відіграє, також і практичну роль.

Між тим голова комітету Бундестагу з питань зовнішньої політики застеріг від надто жорсткої реакції на поведінку Москви в Україні. Він хоч і підтримує сили швидкого реагування, але відкидає додаткові заходи, аргументуючи це тим, що Росія не є загрозою для країни-члена НАТО. Як би Ви відповіли на це?

Я не відповідатиму на це прямо. Я думаю, що зрозуміло, що нікому не хочеться бути свідком того, як у 21-му столітті в Європі одна країна втручається у справи іншої та намагається змінити кордони силовими методами. Однак це саме те, що ми уже побачили в Україні та в українсько-російських відносинах. Тобто ми не забудемо, що, приміром, Крим був анексований та окупований. І зрозуміло, що усе це кардинально змінює ситуацію з безпекою в Європі.

На прикладі втручання Росії в Україну ми бачимо, що Гельсінський заключний акт 1975 року (декларація між країнами Варшавського договору та Заходом, в якій була закріплена непорушність кордонів та принцип мирного врегулювання конфліктів - Ред.) для РФ більше не відіграє жодної ролі. Ми бачимо, що принципи, задекларовані в угоді між НАТО та Росією у 1997 році (так званий основоположний акт про взаємини, співробітництво та безпеку - Ред.), так само для Росії більше нічого не означають. Усі події, що відбуваються в Україні, так чи інакше мають прямі наслідки та вплив на багато міжнародно-правових механізмів та документів. Через це я і наголошую, що це очевидний факт, що з точки зору потенційних загроз, ситуація через дії Росії в Україні змінилась.

Ви згадали угоду між НАТО та Росією. З огляду на дії Москви в українській кризі, чи думаєте Ви, що в цей документ, який регулює відносини між двома сторонами, мають бути внесені зміни?

Де-факто у будь-якому разі, адже кричущі порушення уже мали місце, в той час як у документі йдеться про незмінне безпекове середовище в Європі та його умови. Але це середовище було й так змінено. Де-юре ніхто не оголошував про те, що випливає з угоди, але я думаю, що завжди важливіше дивитись на події та реальні дії, ніж вірити у те, що говорить одна зі сторін конфлікту. Ми всі пам’ятаємо, як росіяни говорили, що вони не мають жодного стосунку до подій у Криму, а вже через кілька днів вони нагороджували військових , які були відповідальні за те, що відбувалось на півострові.

ЄС оголосив, що може запровадити додаткові, більш жорсткі санкції проти Росії. Великобританія, згідно з повідомленнями в ЗМІ, пропонуватиме відключити Росію від міжнародної системи обміну фінансовими даними SWIFT. Чи підтримуєте Ви такий крок, який міг би суттєво зашкодити російській економіці?

Ми підтримуємо кінець цієї війни. Ми підтримуємо завершення конфлікту в Україні. Та, на жаль, ми бачимо, що політика та дипломатія поки що не призвели до жодних змін. Так само і санкції поки що не мали того впливу, який ми сподівались побачити. Тож на сьогодні я не бачу жодної іншої можливості, окрім як продовжувати застосовувати різні штрафні заходи й санкції з тим, аби зупинити дії Росії в Україні. Звісно, я також не впевнений, що навіть можливі нові санкції відразу вплинуть на Росію, і вона припинить свої дії в Україні. Водночас немає жорсткішої або кращої опції, ніж ця.

Чи має Захід, на Вашу думку, у своєму арсеналі ще якісь інструменти впливу на поведінку Росії?

Єдиний шлях - намагатись робити це за допомогою економічних важелів. І в цьому ключі єдиного дієвого впливу можна досягнути у тих сферах, у яких Росія робить левову частку своїх прибутків (у енергетиці - Ред.).