Чому геї хочуть емігрувати
15 листопада 2013 р.Женя та Варя (iмена змінені) почали серйозно розмірковувати про еміграцію після того, як їм у двері подзвонили сусіди, погрожуючи, що поскаржаться в органи опіки через те, що дітей виховують дві жінки. Над сім'єю нависла загроза позбавлення батьківських прав.
Варя та Женя разом уже десять років, їхня старша донька має незабаром піти до школи. "Ми зробили запліднення від анонімного донора. Я є біологічною мамою дітей, але вони нас обох називають мамами, - розповідає Варя в інтерв`ю DW. - Для них це абсолютно нормально, вони обожнюють нас обох і щасливі з нами".
Останнім часом жінки дедалі частіше наражаються на прояви ворожості. "На дитячому майданчику батьки можуть взяти дитину за руку та відвести в бік від наших дівчат. Коли ми відпочивали на дачі, жодна дитина за все літо не заговорила до наших дітей, сусіди з нами не віталися".
Ставатиме лише гірше
Варя та Женя зі страхом чекають лютого, коли російська Держдума має розглянути знову поправки до Сімейного кодексу, згідно з якими нетрадиційна сексуальна орієнтація може стати підставою для позбавлення батьківських прав. "Виходить, ми маємо ламати доньці психіку, - непокоїться Варя, - змушувати брехати її у школі, говорити, що одна мама "справжня", а інша - ні".
Кількість випадків переслідування геїв та лесбійок різко зросла після того, як в Росії було ухвалено федеральний закон про заборону пропаганди нетрадиційних сексуальних стосунків серед неповнолітніх, пояснює Ксенія Кириченко, юристка ЛГБТ-спільноти "Вихід".
"Кореляція між рішеннями депутатів та побутовою гомофобією безпосередня. Люди чують про закон, який засуджує геїв, та трактують це так, що їм також можна виявляти власну ініціативу", - каже Кириченко.
Час збирати валізи
На її думку, значна кількість геїв у Росії нині налаштовані покинути країну. Щонайменше 50 геїв та лесбійок із Санкт-Петербургу, за даними юристки, які нині всерйоз готуються до еміграції.
Варя та Женя також збирають документи на отримання політичного притулку за кодоном. Країною еміграції вони обрали США. "Ми можемо претендувати лише на політичний притулок - іншого способу переїхати за кордон у нас немає", - пояснює Варя.
Варя розповідає, що останнім часом в її оточенні багато гомосексуалів висловлюються про втечу з Росії: "На еміграцію налаштовані перш за все нетрадиційні сім`ї з дітьми. Однак багато хто планує залишатися тут та боротися. Еміграція - непростий крок. Але коли йдеться про дітей, просто не залишається вибору".
Гомосексуали з Росії в Берліні
Правозахисна організація "Квартира" (Quarteera) опікується російськомовними геями та лесбійками в Берліні. Саме за підтримки "Квартири" нещодавно отримав притулок гей з Новосибірську, який офіційно став першим біженцем Росії через свою сексуальну орієнтацію.
За словами активіста "Квартири" Івана Кільбера, останнім часом кількість звернень з приводу можливості отримання статусу біженця драматично зросла: "Ще кілька місяців тому ми мали лише два-три запити на місяць. Сьогодні ми кожен день отримуємо щонайменше один лист з традиційним питанням: що треба зробити, аби отримати притулок у Німеччині. Ми зрозуміли, що не встигаємо, тому створили спеціальну робочу групу".
Нині під опікою "Квартири" в Берліні перебувають близько десяти біженців нетрадиційної сексуальної орієнтації з Росії. Серед них - одна пара з дитиною. Більшість уже подала прохання на надання притулку та чекає на рішення німецької влади.
"Ми допомагаємо людям знайти адвоката та підготуватися до співбесіди, адже часто вони не усвідомлюють, що з ними сталося і що це неприпустимо, - пояснює Іван Кільбер. - Як тільки починаєш розпитувати, з'ясовується, що в когось дітей не взяли в дитячий садок, когось вигнали з роботи. Все це випадки особистого переслідування, які можуть стати підставою для отримання статусу біженця".
Доволі поширеними є випадки шантажу або так званого "ремонту": злочинці через сайти знайомств виходять на зв`язок із геями з метою пограбування або вбивства. "У Москві були спроби зв'язатися з родичами вбитих, аби інтерпретувати те, що сталося, як злочин на підставі ксенофобії, але близькі, зазвичай, відмовляються свідчити", - нарікає Кільбер.
Крайні заходи
Під час розгляду документів російські гомосексуали перебувають у спеціальних центрах для біженців, і життя там, розповідає Іван Кільбер, непросте, дехто просто шокований від почутого в таборах для біженців: "Розгляд документів може тривати роками. Протягом цього часу наші підопічні перебувають на одній території з біженцями з Лівії, Чечні та Ірану. У стані очікування в людей посилюються негативні настрої, в тому числі й гомофобія. Часто це створює дуже напружену атмосферу".
Кільбер розповідає, що в центрах тимчасового перебування, де гомосексуали перебувають піч-о-пліч з біженцями з мусульманських регіонів, були випадки насильства, загрози життю, застосування холодної зброї. "Одне з найсильніших випробувань - вберегти самого себе", - наголошує Іван Кільбер. Усвідомлюючи ризики, організація Івана радить уникати цього методу еміграції: "Насамперед ми запитуємо, чи володіє людина ресурсами, аби перебратися до Німеччини в якийсь інший спосіб: знайти роботу, вступити до університету".
На думку Кільбера, політичний притулок - крайня необхідність. Тим більше, що людина не має гарантії, що в підсумку не отримає відмову. "Донедавна більшість гомосексуалів відправляли з поясненням, що за умови приховування своєї орієнтації вони нормально можуть жити і вдома. На цій підставі в нас відмовили двом дівчатам", - розповідає він. Щоправда, це було ще до рішення Європейського суду, згідно з яким переслідування через сексуальну орієнтацією може стати приводом для отримання притулку в ЄС. Наразі активісти "Квартири" сподіваються, що кількість відмов на надання притулку істотно зменшиться.