Інтерв'ю

Новим головою зовнішньополітичного комітету Бундестагу 18 скликання став представник Християнсько-демократичного союзу (ХДС) Норберт Реттґен. В інтерв’ю DW консервативний політик прокоментував заплановану зустріч канцлерки Німеччини Анґели Меркель із українськими лідерами опозиції та закликав Росію дотримуватися принципу самовизначення України.

Deutsche Welle: Пане Реттґен, міністр закордонних справ ФРН Франк-Вальтер Штайнмаєр нещодавно проводив перемовини у Москві. Йшлося, серед іншого, про політичну кризу в Україні. Якою, на Вашу думку, була у ній роль Росії?

Норберт Реттґен: Росія однозначно сприяла загостренню ситуації в Україні своїм натиском у той час, коли Київ став схилятися на користь підписання угоди про асоціацію з ЄС. І в сьогоднішній ситуації, у котрій Янукович - найбільша проблема України, його самого та осіб із його оточення, котрі перебувають при владі, російський уряд продовжує підтримувати. Я би дуже хотів, аби Москва сприяла подоланню кризи в Україні, і вважаю, що вона має нести за це відповідальність.

Однак ситуація в Україні, судячи з усього, зайшла у глухий кут. Яким Ви бачите вихід із неї?

Перш за все, усі зобов’язані дотримуватися принципу самовизначення України. Ніхто не має права впливати на Україну, керуючись власними політичними інтересами. Євросоюз поважає такі принципи, так само має чинити й Росія. Право на самовизначення непорушне. На такій основі необхідно вести діалог. Не обов’язково вітати, однак необхідно прийняти до відома, що російські політики мислять категоріями сфер впливу і сприймають те, що відбувається, як спробу відібрати у них щось, що їм більше не належить, однак є "споконвічним". Такий спосіб мислення треба враховувати. Отже, необхідний європейсько-російський діалог і пошук на основі права на самовираження такого рішення, котре би ніким не сприймалося як загроза або програш.

Легко сказати, однак як, на Вашу думку, можна було би розвіяти російські страхи про те, що у випадку України мова йде про втрату дуже важливої сфери впливу?

Потрібно чітко пояснити, що європейська позиція не полягає у тому, аби диктувати принцип "або-або". Тобто не потрібно вимагати, аби якась східноєвропейська країна робила вибір на користь ЄС або проти нього. Це помилковий підхід. Треба переконливо показати, що ми не розробляємо жодних сценаріїв, котрі порушують інтереси Росії, що ми зацікавлені у партнерстві, його політичних, економічних та культурних перевагах. При цьому, звичайно, необхідно краще розуміти позицію іншої сторони, аби знайти спільне рішення.

Однак хіба ЄС не діяв по відношенню до України за принципом "або-або"? Адже європейські політики виключали, наприклад, участь України у Митному союзі одночасно із асоціацією в ЄС?

Це було технічним підходом. І, з технічної точки зору, так воно і є. Однак політика - це дещо інше, аніж параграфи угод. Насправді ЄС ніколи не був зацікавлений у створенні ситуації "або-або", однак від певного моменту її саме так сприймає Росія. І ось на це варто було своєчасно відреагувати. Тепер потрібно винести уроки, виправити ситуацію, у тому числі у правовій та технічній сферах - для того, аби відкрити шлях для політичного рішення.

У понеділок, 17 лютого, канцлерка Німеччини Анґела Меркель зустрінеться у Берліні із Віталієм Кличком та Арсенієм Яценюком - двома лідерами із трійці парламентської опозиції. Чи означає це, що уряд ФРН робить ставку саме на них?

Я вважаю дуже важливим підкреслити, що Німеччина не втручається у внутрішні справи України і що "німецьких кандидатів" не існує. Це, до речі, не пішло би їм на користь. Водночас я вважаю правильним, що ми ведемо діалог із українською опозицією та двома її визнаними представниками. Адже без участі опозиції знайти вирішення проблеми в Україні неможливо.

Розмова з Яценюком та Кличком у Берліні покликана віддати належне тій ролі, котру ці політики відіграють у тому, що стосується перспективи врегулювання ситуації в Україні, і продемонструвати повагу до них. Тож ця зустріч не лише виправдана, а й вельми доречна. Це не спроба втручання у внутрішні справи України, а прагнення Німеччини сприяти пошуку шляху подолання кризи у країні.