Донецьк - життя в умовах воєнного часу

Машини з надписом "військова комендатура", на центральній вулиці Артема - люди з автоматами, які невлучно клацають затворами, зовнішня реклама, що закликає до боротьби з фашизмом, і поодинокі перехожі, які поспішають додому. Це сьогоднішній Донецьк.

Атрибут міста - забиті вітрини

Зранку транспорт виходить на маршрути, щоб доставити невеликі групи донеччан на підприємства, що ледь працють. "Маємо скорочений режим - до обіду. Опівдні повертаємось додому. Без потреби я на вулицю взагалі не виходжу, хіба що за продуктами чи в аптеку. Навколо люди з автоматами та машини носяться з сиренами. Увечері в місті взагалі жодної душі. Очевидно, хтось поставив за мету зробити з Донецька мертву зону. Незрозуміло тільки - навіщо", - з біллю каже Deutsche Welle донеччанка Тетяна, яка мешкає в центрі міста.

На сьогодні у Донецьку, за даними мерії, зруйновано понад 1300 приміщень. Це житлові будинки, школи, дитячі садки. 350 тисяч мешканців українського міста-мільйонника через воєнні дії залишились без роботи. Зупинились шахти та заводи. Банки зачинені, підприємства сфери послуг ніби взагалі зникли з життя, забиті фанерою та щільно завішені жалюзі й вітрини невеликих офісів та крамниць. "З усієї нашої мережі ще працюють тільки чотири магазини. Нас хоч і не закривають, однак і продукти не підвозять. Сидимо, наче у розбитого корита ", - каже DW касир з торгівельної мережі "АТБ", магазини якої зачинені чи не на кожному розі Донецька.

Замість зарплатні - безкоштовні обіди

Більша частина підприємств, за винятком тих, що забезпечують життєдіяльність міста, не працює. Однак навіть ті жителі, які ходять на роботу, скаржаться, що заробітну плату не отримують. Державне казначейство України не перераховує гроші багатьом бюджетникам. А крім них у місті залишились хіба що літні люди та інваліди, які з перебоями отримують пенсії та соціальну допомогу.

Утям, для них у місті з'являється дедалі більше пунктів роздачі безкоштовних обідів та гуманітарної допомоги. "Я записалась на отримання безкоштовного набору продуктів. Потрібно почекати декілька днів. Звідки допомога? Кажуть різне: чи то допомога від Ахметова, чи від міськвиконкому, чи від "ДНР". Усі кажуть по-різному", - розповідає донеччанка похилого віку.

Місто порожніх будинків

У Донецьку знищена уся сучасна транспортна інфраструктура, зведена до позаторічного чемпіонату Європи з футболу. Слідом за аеропортом через руйнування паралізована й робота залізничного вокзалу. Щоб дістатись з Донецька до найближчої залізничної станції, а також навпаки, потрібно годинами їхати окружними шляхами.

Оголошене минулого тижня перемир'я не стало приводом для повернення людей до міста. Хоча на блокпостах у напрямку Донецька і спостерігаються кілометрові черги автомобілів, насправді мало хто з людей повертається додому. "Я їду тільки за теплими речами, - каже викладач Ігор. - Знайшов роботу в Києві, зняв квартиру на околиці за чотири тисячі гривень. Але що робити з квартирою у Донецьку? Не знаю. Продати її зараз неможливо".

У місті, як і раніше, відносно стабільно працює комунальна система. Однак через руйнування мереж у деяких районах до цих пір спостерігаються перебої з водою, газом і світлом. Але людей насправді більше хвилює безвихідь та невизначеність, що посилюються владною плутаниною. Нині паралельно з офіційними органами влади України свої накази видає так зване керівництво самопроголошеної "ДНР". До того ж усі донецькі телеканали захоплені "ДНРівцями", які висвітлюють події у власній трактовці.

Крихке перемир'я

Утім, найбільша тривога мешканців Донецка - невідомі очікування і відсутність відповіді на запитання, що буде за перемир'ям? Мало хто вірить у подальший оптимістичний сценарій. "З одного боку, політики роблять вигляд, що хочуть миру, з іншого - лунають постійні заяви про збільшення військ на підступах до Донецька. Значить, знову війна, і нікому немає діла, скільки людей ще загинуть?", - в очах донеччан відображається жах.

Протягом двох місяців Донецьк зазнавав масованих артилерійських ударів. За офиційними статистичними даними, яку навів мер Олександр Лук'янченко, на сьогодні загинули понад 200 мирних мешканців. Більше 800 людей отримали тяжкі поранення і залишились інвалідами. Понад 15 тисяч людей втратили житло через руйнування під час обстрілів. Тож нині головне у перемир'ї - це тиша. Її зараз цінують найбільше.