Експерт: ГПУ ще більше перетворюється на політичний орган

Слідчо-оперативна група Генпрокуратури 5 серпня намагалася провести обшук у будівлі Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) - нібито через незаконне прослуховування слідчими НАБУ фігурантів справи заступника прокурора Київщини Олександра Колесника. У Бюро спробу обшуку в їхньому офісі пов'язують із законопроектом, що надасть НАБУ повноваження для прослуховування. Утім, це не перший конфлікт між цими державними органами. Про те, як впливає "внутрішня боротьба" на розслідування резонансних справ та як зарадити таким конфліктам інтересів, DW поспілкувалася з експертом Реанімаційного пакету реформ (РПР) Михайлом Жернаковим.

Deutsche Welle: В Україні вже ціла низка органів може проводити слідчі дії, у тому числі в пов'язаних з корупцією справах. Чи не забагато цих органів і як це впливає на ефективність розслідувань?

Михайло Жернаков: Ми маємо підходити до цього питання не стільки з погляду кількості, скільки - якості. Чому в нас з'явилися такі органи, як Національне антикорупційне бюро (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП)? Ми переконалися, що розформувати прокуратуру у нинішньому вигляді влада або не спроможна, або не бажає. Те, що розформування не відбудеться за чинної влади, стало зрозуміло ще на етапі розробки законодавства про створення НАБУ та САП. Тому для розслідування злочинів вищої посадової корупції й були створені ці спеціалізовані органи.

Що стосується Генпрокуратури, то це проблема системна, яка існує дуже давно. ГПУ далі залишається продовженням президентської влади, яка виконує не властиві подібній службі функції, - і слідства, і нагляду, і державного обвинувачення. Насправді їх мають виконувати різні органи. Тому це суцільний конфлікт інтересів, і величезний орган, який може зловживати своїми повноваженнями. Тож множинність органів на сьогодні - це швидше відповідь на виклик, який становить система прокуратури.

Але чи не заважає ця множинність ефективному розслідуванню справ?

Звісно, заважає. У різних органів не може бути одна й та ж підслідність. Якщо трапляється, що вони де-факто розслідують те саме, то хтось із них неправильно потрактував власну компетенцію або, що імовірніше, свідомо зловживає і виконує невластиві функції. Часто бувало так, що ГПУ відкриває провадження по якомусь високопосадовцю чи когось затримує, заробляє собі "бали", а тоді передає чи не передає справу до НАБУ. Тоді адвокати абсолютно логічно кажуть, що ГПУ порушила закон. У результаті Генпрокуратура заробляє пару додаткових балів на свій рахунок, а ми отримуємо повністю розвалену справу. Це траплялося неодноразово і продовжує траплятись.

Виникнення таких ситуацій пов'язане з недосконалістю юридичних моментів чи швидше з особистим фактором?

На мою думку, це пов'язано з тим, що ГПУ перетворилася на ще більш політичний орган, ніж була раніше. Абсолютно неприпустимо і не відповідає жодній логіці реформ, коли ГПУ очолює політик з багаторічним стажем, який безпосередньо пов'язаний з президентською політсилою.

Тобто вся причина в Генпрокуратурі?

Я роблю свій висновок на підставі аналізу тих конфліктних ситуацій, про які мені відомо. У жодній з них я не бачив, щоб НАБУ - свідомо чи ні - розслідувало те, що йому непідслідно. У всіх цих випадках саме ГПУ починала слідчі чи оперативні дії, які потім виявлялися не в її компетенції. З іншого боку, непогано, що з'являється конкуренція між органами. Тільки потрібна здорова конкуренція - не за одні й ті ж справи, а за кращу результативність. На жаль, у нас поки виходить навпаки, від чого страждає імідж усієї влади.

Чи є можливість позбутися такої "нездорової конкуренції" й уникати таких конфліктних ситуацій між державними органами?

Якщо конкуренція й надалі буде переводитися в політичну площину і ГПУ займатиметься нею замість виконання своїх обов'язків і формування Державного бюро розслідувань (ДБР), якому вона має повністю передати функцію слідства, а собі лишити функцію держобвинувачення, то ні. З іншого боку, є успішний приклад з української практики, коли дорожньо-патрульну службу об'єднали з поліцією - створили один орган і ліквідували ті, до компетенції яких належали аналогічні функції.

У випадку з ГПУ логічно було би нарешті сформувати ДБР і закінчити передачу слідчої функції спеціалізованим слідчим органам. Функцію ж обвинувачення треба залишити за прокуратурою чи передати іншому органу (а прокуратуру ліквідувати). На жаль, ми робимо половинчасті справи - створили нові органи, але не ліквідували ті, які до цього виконували аналогічні функції, тому у нас і відбувається така нездорова конкуренція. Як на мене, прокуратура надто зручна для політичної влади, щоб шляхом кримінальних проваджень здійснювати тиск і контроль над тим, що вона іншим шляхом контролювати не може.