Громадський моніторинг

Громадський активіст Євген Крапивін – завсідник столичних автозаків. Його акції протесту не раз закінчувалися «запрошеннями» проїхатися до відділку міліції. Подібні ситуації Євген вважає не поодинокими, а радше – типовими для України. Недовіра до дій правоохоронців та бажання привчити людей відстоювати свої права підштовхнули хлопця запустити новий для України рух під назвою «копвотч» («copwatch» з англ. – нагляд за «копами»).

В Україну рух прийшов зі США. Там він став популярним іще в дев’яності роки минулого століття. Одну зі своїх найуспішніших кампаній американські копвотчери розгорнули 2009-го року, коли один з поліцейських патрулів Окленду, Каліфорнія, зупинив компанію гамірних молодиків, у тому числі й 22-річного м’ясника Оскара Ґранта. Хлопця кинули на землю долілиць, а коли той намагався чинити опір, один з поліцейських пальнув йому в спину з пістолета, смертельно поранивши. В суді «коп» дотримувався версії, що переплутав пістолет із газовим балончиком. Утім, брехливість його слів довів відеоролик, знятий «копвотчером» на мобільний телефон. Після появи ролику в інтернеті, містом прокотилася хвиля протестів, а копа-вбивцю засудили до десяти років ув’язнення.

Копвотчери лише спостерігають, а не втручаються

Українським послідовникам руху до американських масштабів іще далеко, але перші здобутки уже є. «Було це на Майдані Незалежності в Києві, - переповідає копвотчер Крапивін. – Міліціонери зупинили чоловіка з алкоголем. В принципі – це правильно, але вони не дотримались процедури і почали щось від нього вимагати. Людина потягнулася за гаманцем і почала діставати гроші. Тут правоохоронці помітили нашу камеру і відмовилися брати купюри. Але один із людей у формі смикнув чоловіка за руку і повів його в перехід. Ми рушили за ними. Там зняли, як правоохоронці знову гроші вимагали, але на камеру брати не хотіли. Ми все стояли і знімали. Врешті, їм набридло чекати, і вони людину відпустили».

Організатори руху пояснюють – вони не провокатори, і діють під гаслом «Я тут, щоб спостерігати. Я не збираюся втручатись». Іноді годинами ходять містом, але нічого цікавого не знаходять. Уже розробили й власний кодекс поведінки. При собі треба мати паспорт, бути тверезими, «полювати» групами по 3-5 людей і не ходити за міліціонерами більше 10 хвилин, якщо ті нічого не порушують. Знімати можна тільки тоді, коли стражі порядку поводяться підозріло. Витягати камеру радять, коли міліціонер просить когось показати документи, заходить в магазин (кафе, бар, ресторан), курить, розмовляє по мобільному телефону чи викликає підозру, що перебуває при виконанні обов’язків у нетверезому стані.

«Копвотчинг дає відчуття екстриму»

Нині копвотчери діють лише у Києві. Новачкам читають тренінги про те, як правильно поводитися з правоохоронцями, а теоретичні знання пропонують одразу закріпити на практиці. Самі ж засновники руху взаємодії з міліцією навчилися у старших колег з Асоціації українських моніторів з дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів (Асоціація УМДПЛ). Це правозахисники, які вже багато років займаються масштабним моніторингом діяльності міліції в усіх регіонах України.

Нових активістів у контролі за стражами порядку експертна організація підтримує. Утім, чи на довго їм вистачить снаги, прогнозувати не береться. «Поки що ці молоді люди лише скопіювали вже відомий бренд, і вчаться робити так, як це роблять пересічні американці», – каже голова асоціації Олег Мартиненко. Він наголошує, що копвотчери – типові фрілансери з досить нестійкими інтересами. Сьогодні вони розгортають кампанію, а завтра можуть знайти інше хобі. Та поки молоді люди горять цією справою – діють вкрай активно, їх флеш-моби і раптові виїзди приносять видимі плоди. «Така форма нагляду за міліцією приваблює молодь, оскільки дає необхідне відчуття екстриму і в той же час є безпечною, оскільки «споглядачі» не роблять нічого протизаконного», – підсумовує правозахисник.

Знати закони, щоб не вляпатися у неприємності

Юрист Інституту медіа-права Ігор Розкладай пояснює, що згідно з Цивільним кодексом, людину можна знімати тільки після її згоди. Якщо зйомка ведеться на на зборах, конференціях, мітингах та в інших публічних місцях, згода є «автоматичною». Тобто, головне, щоб міліціонер не був проти включеної камери, а зйомка велась не приховано. У цьому й проблема. Часто міліціонери агресивно реагують на камеру і не дозволяють себе знімати взагалі. Однак під час виконання службових обов´язків міліціонери не можуть посилатися на "право на приватність", яке поширюється на пересічних громадян, каже юрист. Тут Розкладай радить звернути увагу на те, чи є в діях копвотчерів суспільний інтерес. «Якщо відео показуватиме аморальну або протиправну поведінку міліціонерів, у нагоді стане закон про інформацію. Він дозволяє поширювати інформацію з обмеженим доступом – до якої належить будь-яка інформація про фізичну особу, – якщо право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення», – уточнює правник.

Копвотчери пригадують, як після однієї зі зйомок на Центарльному вокзалі Києва до них підійшов міліціонер і попросив: «Не викладайте це відео в свої інтернети. Не ламайте людям долі!» Крапивін з друзями пообіцяв – щойно міліція перестане порушувати закон, вони одразу перестануть знімати. Трапиться це, вочевидь, не скоро. За останніми даними центру Разумкова, нині лише 20% українців вважають міліцію гарантом безпеки, натомість понад 30% називають її фактором небезпеки.

Перший етап копвотчерської кампанії триватиме до середини травня. Потім хлопці збираються проаналізувати здобутки і поширити рух на всю Україну.