Після зустрічі "нормандської четвірки" в Берліні

Сюзан Стюарт, експертка Фонду "Наука і політика" (Берлін)

"Від цієї зустрічі я не очікувала багато. Але думаю, що з неї вийшло більше, ніж сподівалися на початку. Та треба подивитися, як це проявиться на практиці. Про дві речі домовлялися вже раніше: розведення сил (про яке частково домовилися на рівні Контактної групи) та питання озброєної місії ОБСЄ. Тепер це отримало підтримку на найвищому рівні.

І думаю, що це важливо. Президент Росії Володимир Путін часто робить якісь тактичні ходи, аби показати, що Росія справді готова до компромісів, конструктивних кроків і діалогу. Але те, що ми бачили раніше, вказує на те, що тактичні кроки не змінюють російського підходу. Думаю, що цього разу Путін знову хотів надіслати цей тактичний сигнал, але якщо ми подивимося у минуле, має сенс поставитися скептично до того, що це означатиме щось суттєве. 

Олег Базар, головний редактор інтернет-видання Lb.ua (Київ)

Дуже важливий момент, що ми національними інтересами не поступилися. Оскільки зустріч не була результативною, єдине про що домовилася "нормандська четвірка" - це робота над дорожньою картою. Говорити про якісь результати немає сенсу. Грубо кажучи, домовилися домовлятися. На щастя, нічого нового, що могло би стати загрозою для України, не сталося. Це позитив.

Чи буде ескалація на фронті, сказати важко, бо все залежить від однієї людини – Володимира Путіна. Росія покращує свою переговорну позицію ескалацією конфлікту. Ми це бачили не раз. Але сторони вже зайшли в таку ситуацію, що ескалація вже не вигідна нікому, навіть Росії. Українська держава вже два роки перебуває в стані війни. Відповідно, щосекунди вона повинна бути готовою до провокацій, бойових дій, терактів.

Ніку Попеску, старший аналітик Інституту досліджень безпеки ЄС (Париж)

Після зустрічі "нормандської четвірки" зрозуміло, що Меркель і Олланд хочуть бачити чіткий прогрес щодо мінських угод. Зараз зроблено крок у бік конкретизації - хто, що, як і коли повинен зробити. Вже багато місяців триває "перетягування канату" між Росією і Україною щодо того, хто недостатньо серйозно впроваджує положення угод. Поки деталей нових домовленостей не знаємо. Вони з'являться приблизно через місяць. Важливий елемент - вибори в США. Саме вони впливатимуть, хоч і не прямо, на те, як Росія або Україна підходитимуть до імплементації мінських угод відразу після виборів. Кілька місяців тому Росія виходила з того, що Франція потенційно буде одним з голосів в Євросоюзі, який буде ратувати за повільне розблокування відносин із Росією. У тому числі за рахунок співпраці щодо Сирії. Утім, поведінка Росії в Сирії ускладнила можливості діалогу.

Олександр Гущін, експерт Російської ради із закордонних справ, (Москва)

Мені здається, що тут двояка оцінка: з одного боку, прориву справді не сталося, але з іншого боку є збереження "нормандського" формату. Без України вирішувати долю України - неможливо. Тому той факт, що цей чотиристоронній формат зберігатиметься - це достатньо позитивно. Зараз, на тлі сирійської ситуації, коли тиск Заходу став більш консолідованим, безумовно, сам факт прильоту Путіна в Німеччину і участь у цих переговорах показує, що європейські партнери залишаються у багатьох розуміннях пріоритетним напрямком не тільки щодо України, але й в цілому, в стратегічному плані.
Підтримання контактів з Берліном та Парижем, мінімізація протистояння, в тому числі на сирійському напрямку, була однією з основних причин того, що ця зустріч відбулася. Тут, мені здається, є раціональний підхід з боку Москви. Так, прийнято рішення розробити "дорожні карти" і ніби Порошенко заявив про озброєну місію ОБСЄ. Путін був обережнішим у формулюваннях. Принципово ж сторони залишаються при своєму: Росія наполягає на одночасному виконанні політичної частини і частини безпеки. Україна наполягає на демілітаризації і виконанні частини безпеки.Незважаючи на те, що альтернатив немає, говорити про стратегічний прорив зараз навряд чи можна.