Скорботна акція

Вістка про загибель пасажирського літака сколихнула багатьох киян. Заклик прийти до посольства Нідерландів, щоб пом'янути жертв страшної трагедії на Донбасі розійшлась соціальними мережами. Ще не закінчилося засідання Ради національної безпеки і оборони, ще не встигли прокоментувати високі європейські та американські представники, ще президент Росії Володимир Путін не встиг покласти відповідальність за трагічний інцидент на Україну, а небайдужі заступили на своєрідну вахту пам'яті.

Квіти та іграшки

Однією з перших до посольства Королівства Нідерландів на столичному Подолі прийшла Ірина, молода жінка у білих штанях. Вона сиділа у кафе, коли прочитала про страшну трагедію на Сході України. Зробила саморобний плакат "Путін убивця" і прийшла під дипломатичне представництво країни, звідки літак вилетів. Тоді ще ніхто не знав, що на борту були не тільки голландці, але й американці, австралійці, британці, німці, індонезійці, громадяни ще низки інших країн.

Зусібіч на Контрактову площу йшли люди з квітами у руках. У деяких в руках були дитячі іграшки. Преса повідомила, і це наразі неофіційна інформація, що на борту було близько 80 дітей. Першим до зачинених дверей посольства дівчинка й поклала свого друга, маленького жовтого курчатка… За кілька годин підходи до посольства були завалені, певно, тонною квітів і сотнями іграшкових песиків, слоненят, ведмедиків, героїв популярних мультфільмів.

Я запитав дозволу в чоловіка у помаранчевій футболці збірної Нідерландів - чи можна запитати його доньку. Шестирічна Роксоляна прийшла з батьками і братом, бо почула про смерть людей у тому літаку. Вона теж віддала невідомим і вже неживим своїм ровесникам улюблену іграшку.

Представники голандського диппредставництва кілька разів виходили і дякували за таке сильне і щире співчуття.

Пісня і політика

Один з найбільш душевних моментів тієї ночі. Американець Білл Воррен, мешканець міста Сан-Дієго у Каліфорнії, за його словами республіканець, який двічі балотувався до конгресу США, запитав дозволу заспівати у пам'ять про загиблих. Йому сказали: якщо душа просить - співайте. І тоді він чудовим голосом, який зривався від хвилювання, затягнув "Amazing Grace" - красивий і урочистий християнський гімн благодаті. Він кілька разів зупинявся, піддивляючись у текст у чужому мобільному телефоні. Білл замовчав. Мовчав і натовп, який у іншому випадку мав би вибухнути аплодисментами, на які чоловік заслужив. Було чути лише як плачуть жінки.

Люди все прибували. За пару годин до опівночі киян стало близько тисячі. Кілька людей - чоловіків і жінок - виділялись камуфльованим одягом. Володимир Пак, представник координаційної ради сотень Майдану сказав, що він прийшов не тільки тому, що його побратими прийняли рішення висловити співчуття родинам загиблих, але і тому, що сам відчував потребу бути тут. За словами активіста, Європа після цієї трагедії мала б нарешті почути голос України, яка сам-на-сам обороняється від агресії. "Ведмідь" розуміє тільки силу, тепер, після цієї катастрофи світ має і політично, і зброєю допомогти Україні відновити мир і порядок", - резюмує Володимир.

Пам'ять назавжди

Іхтіолог за професією Володимир прийшов пом'янути загиблих з дружиною і двома дітьми. За його словами, його обурює, що політики ставлять за мету заробити "всі гроші", а страждають від цього звичайні, "як я", люди. Він не знає - чи це представники "ДНР" та "ЛНР" збили літак, чи професійні ракетники з Росії - але не вийти на площу перед посольством не міг, бо це, на його думку, єдина можливість у пересічної людини заявити про свою позицію.

Початок нового дня на площі зустріли кілька сотень людей. Стало менше дітей, стало більше молодих пар, які стояли і мовчки дивились на гори квітів, які виростали просто на очах перед вхідними дверима посольства Нідерландів. Майже п’ять годин простояла і пролежала поряд з килимом квітів Ірина. Попросила підмінити її до ранку, бо "мама хвилюється і треба їхати додому".

Свічки, дитячі іграшки, навіть кілька шин як пам'ять про події Майдану цього вечора з'явились не тільки під амбасадою королівства, яке в одну мить втратило більше 125 підданих, але й під дипломатичними представництвами Малайзії, Сполучених Штатів, Франції, куди несли свої квіти і свій біль інші кияни.