Кліматичний компроміс на Балі

Це була найбільша та найдовша конференція в історії захисту клімату на планеті. Однак, врешті-решт представники 190 країн узгодили „дорожню карту Балі”. Вона передбачає заміну Кіотського протоколу до 2009 року іншим меморандумом.

Для досягнення такого результати міністрам охорони довкілля не вистачило відведеного часу. Конференція повинна була закінчитися в п’ятницю – представники світової спільноти вели дебати до пізньої ночі, а потім повернулися в суботу вранці за стіл переговорів. Насамкінець полум’яні промови президента Індонезії Юдхойоно та генерального секретаря ООН Пан Гі Муна врятували компроміс. Минула доба після запланованого фіналу, перш ніж спікер заходу – міністр довкілля Індонезії Ахмат Вітоелар зміг проголосити:

„Пропоную підтримати цей документ!”

Схоже, аплодисменти стосувалися не стільки результату, скільки того, що вона, нарешті, закінчилися. Результат став перемогою Об”єднаних Націй. ООН отримала мандат на продовження консультацій, метою яких є укласти в 2009 році нову угоду про захист клімату, замість Кіотського протоколу.

Однак, пошуки прийнятного для всіх ліміту на викиди парникових газів поки що безрезультатні. Останні сенсаційні дослідження науковців, які пророкують глобальне підвищення температури на планеті, знадобилися лише як „примітка” до „Балійського меморандуму”. Звичайно, Європа добивалась значно більшого – аби зобов”язати найбільших „забруднювачів” США, Японію та Канаду скоротити до 2020 року до 40 відсотків своїх викидів , порівняно із 90 роком. Проте, навіть затятий борець із промисловими викидами - міністр захисту навколишнього середовища ФРН Зіґмар Ґабріель погодився: конференція в Балі – це успіх:

„Ми досягнули прогресу, якого спочатку годі було очікувати – враховуючи настільки полярні інтереси. Але результат значно менший, ніж того заслуговує гостра необхідність швидких дій в галузі зміни клімату.”

Перемога кувалась буквально в останні години. В суботу вже здавалося, що шляхетна місія приречена на провал через непримиренність Сполучених Штатів. Очільниця американської делегації Пола Добрянські виступила проти запропонованого плану дій. Позиція Білого Дому така – має існувати зв’язок між рівнем викидів, розміром економіки та обсягом використання енергії. Однак, коли американців публічно засудили і представник Папуа-Нової Гвінеї порадив або приєднатися до спільноти, або облишити гру, дипломатка взяла слово вдруге та заявила про згоду із планом Балі. Деякі країни третього світу виявилися більш охочими до компромісів. Індія, Китай та Бразилія заявили про своє бажання обговорювати більш жорсткі обмеження викидів в атмосферу, відзначає Габріель:

„Ці країни виявили готовність докладати зусилля до зменшення викидів „парникових газів”, проводити заміри та нести публічну відповідальність за це перед світовою громадськістю.”

Звичайно, екологи, присутні на конференції в Балі, очікували більш красномовних сигналів, ніж цей компроміс. Але, з „Дорожньою картою” теж можна жити, твердить Міхаель Дуве із європейської „Клаймет Екшен Нетворк”:

„В тексті є не все, що є необхідним. Особливо бракує відповіді на питання, куди веде шлях з Балі до Копенгагена. Яких цілей ми маємо досягнути на цій дорозі? Та все ж принаймні намітився процес, де читаємо чорним по-білому: будуть відбуватися переговори щодо серйозніших обмежень викидів з боку економічно розвинених країн світу, а для „країн третього світу” – дискусія про їхній внесок в захист клімату.”

Схвальну реакцію домовленості в Балі отримали і від федерального канцлера Німеччини Анґели Меркель. Вона відзначила як один із ключових факторів успіху солідарну позицію європейців.

А ось німецька опозиція оптимізм глави уряду не розділяє і сумнівається, що ці домовленості принесуть якісь зрушення.

Переговорний маршрут назустріч Копенгагену почнеться вже незабаром. Перша його зупинка – в квітні наступного року в Акрі, столиці Гани.

Захар Бутирський