Коментар: Греція і санкції проти Росії

Темп, який задає новий очільник грецького уряду, претендує на рекорд. Лише через кілька годин після формування кабінету Алексис Ципрас спровокував першу значну суперечку із рештою Європейського Союзу. Він не захотів підтримувати заяву голів держав та урядів країн-членів ЄС щодо можливого посилення економічних санкцій щодо Росії у конфлікті довкола України. Що це - збій комунікації, помилка новачка, чи може за цим криється серйозна політична стратегія радикальних лівих? І те, і інше було би надзвичайно сумнівним.

Не можна виключати, що новий уряд в Афінах не був ознайомлений із процедурою швидкого ухвалення рішень серед 28 країн-членів. Чи, може, лист із Брюсселя із проханням дати згоду на попередження щодо ймовірного посилення санкцій десь загубився у процесі зміни міністрів? Той, хто не заперечує у певний строк, голосує за. Це загальноприйнята процедура серед 28 країн-членів. Нова ліво-права коаліція мала би це швидко затямити.

Потенціал для шантажу

Однак зважаючи на те, що Алексис Ципрас подзвонив та особисто поскаржився уповноваженій із зовнішніх справ ЄС на начебто нехтування Грецією, мова, на жаль, може йти про політичний розрахунок. Ципрас руйнує донині чинний зовнішньополітичний консенсус, використовуючи це як засіб тиску у власних інтересах. Лише якщо ЄС погодиться із його вимогами щодо кращих умов надання рятівних мільярдів для грецького бюджету, нова Греція долучатиметься до ухвалення інших політичних рішень ЄС. Урешті-решт, одноголосність голів держав та урядів потрібна не лише щодо санкцій, а й у торгівельних і бюджетних питаннях. У цьому є певний потенціал для шантажу.

Зробивши цей конфлікт публічним, він поставив решту країн ЄС у неприємне становище. Розумніше було би спершу вирішити цю суперечку всередині. Адже нинішня ситуація надсилає сигнал Росії: у європейську фалангу можна дуже легко вбити клин.

Загроза серйозної політичної кризи в ЄС

Ципрас висловлювався проти жорстких санкцій щодо Росії ще під час передвиборної кампанії. Частині його ліворадикальної коаліції СИРІЗА приписують значну близькість до Москви. Одним із нечисленних козирів ЄС у конфлікті довкола східної України та анексованого Криму донині була єдність європейців у їхньому спільному неприйнятті російської агресії. Новий грецький уряд оголошує консенсус недійсним і може таким чином підштовхнути ЄС до серйозної політичної кризи.

У Європейському Союзі завжди мав місце політичний шантаж у просуванні економічних інтересів. Уже багато урядів вдавалися до внутрішнього використання цього засобу. Однак різниця полягає у тому, що Ципрас діє, виходячи із надзвичайно складного економічного становища, і не має союзників усередині ЄС. Він поводиться невправно і непрофесійно. Греція потребує ЄС, тож на часі були би радше зусилля, спрямовані на досягнення консенсусу та гармонії.

Найпізніше на першому ж саміті, який відбудеться через два тижні, решта лідерів країн та урядів мають поставити непокірного революціонера на місце. Та й перша телефонна розмова федеральної канцлерки Меркель із новим хуліганом з Афін також не завадила б.