Коментар: На перемовинах з Іраном перемогла дипломатія

Чи став світ безпечнішим після прориву, досягнутого на переговорах щодо атомної програми Ірану? Судячи з усього, на це питання уже можна чітко відповісти "так". І хоча багато подробиць ще невідомі і не вивчені, а до підписання ґрунтовної угоди необхідно врегулювати важливі технічні деталі, оприлюднена за підсумками переговорів спільна заява шести провідних політичних гравців світу та Ірану закріплює рамкові умови, які дозволяють досягти кінцевої єдності до кінця червня поточного року.

Схоже, що основна ціль досягнута: Іран повинен припинити всі спроби створення атомної зброї. Тим самим США і їхнім союзникам вдалося як мінімум зупинити цю країну на шляху її перетворення на ядерну державу. Крім того, схоже, що їм вдалося переконати Іран погодитися з режимом ефективних інспекторських перевірок, який забезпечить виконання Тегераном взятих на себе зобов’язань. Якщо їх виконання буде підтверджено, США та інші провідні країни світу почнуть поступово скасовувати санкції щодо ісламської республіки.

Те, що це відповідає положенням нової резолюції Ради Безпеки ООН, є важливим успіхом для міжнародної репутації Ірану. Однак найголовніше для країни - те, що санкції будуть поетапно скасовані, і в іранців з’явиться можливість отримати з цього безпосередню вигоду. Фото- і відекадри людей, які танцюють на вулицях Тегерана, показують, наскільки великі очікування в іранської молоді.

Особистий успіх президента США

Рушійною силою цих безпрецедентних дипломатичних зусиль є президент США Барак Обома. Його не вразили ні моторошні прогнози прем’єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньяху, ні похмурі погрози республіканців, які перебувають в опозиції. Варіант військового удару по Ірану ніколи не був для Обами прийнятною альтернативою дипломатії. Навпаки, президент США старався зробити так, щоб 12-річний конфлікт навколо можливих спроб Тегерана створити атомну зброю був залагоджений мирним шляхом.

Нинішня спільна заява "шістки" та Ірану стала важливим кроком у цьому напрямку. Вона - не тільки перемога дипломатії, але й особистий успіх Обами. Німеччина в особі міністра закордонних справ Франка-Вальтера Штайнмаєра та його попередника Ґідо Вестервелле активно підтримувала президента США, користуючись своїми традиційно хорошими контактами з режимом духовних лідерів у Тегерані.

Тонка нитка взаємної довіри

Цілком можливо, що, крім власної атомної угоди, одним з найцінніших висновків цього марафону переговорів стало і дещо інше: між заклятими ворогами США та Іраном з’явилася тонка нитка взаємної довіри. Без неї навряд чи вдалося б досягти того, що досягнуто сьогодні. Говорити про зближення, очевидно, ще зарано, але зараз з Іраном пов’язані невисловлені надії, які виходять за рамки питання про атомну програму.

Іран уже тривалий час дестабілізує ситуацію на Близькому Сході, ведучи кровопролитні бої проти свого заклятого ворога - Саудівської Аравії - за панування в цьому регіоні. Зараз аренами цих бойових дій стали Сирія, Ірак та Ємен. Угрупування "Хезболла" і ХАМАС, які досі погрожують Ізраїлю ракетами та терактами, до цих пір робили ставку на підтримку від Тегерана.

Барак Обама і невтомний держсекретар США Джон Керрі напевне вирішать скористатися проривом, досягнутим на переговорах про атомну програму, щоб змінити динаміку подій в усьому регіоні на протилежну. У цьому ж ключі розмірковує і глава німецького МЗС Штайнмаєр, за оцінкою якого готовність Ірану до компромісу відображає зміну політичного курсу Тегерана.

Складні завдання Обами

Утім, поки все це - лише мрії, підкріплені нечисленними фактами. Для початку Обамі необхідно здобути підтримку ключових гравців, які були відсутні на перемовинах у Лозанні: скептично налаштованого Конгресу США, в якому республіканці продовжують вимагати розширення санкцій проти Ірану і - як і численні демократи - вважають, що останнє слово у питанні про атомну угоду повинен мати Конгрес, а не президент.

Таким же складним може стати для Обами і завдання переконати Саудівську Аравію та інші держави Перської затоки у тому, що можливе зближення з Іраном не буде спрямоване проти цих країн. Але найбезнадійнішим випадком в очах Обами, вочевидь, буде спілкування з ізраїльським прем’єром Нетаньяху, який знову застеріг про небезпеку історичної помилки.

Якщо в червні справа дійсно дійде до підписання ґрунтовної угоди, тоді Обамі вдасться дипломатичними засобами усунути одну з найбільших загроз світовій безпеці. Тим самим він не лише спростує закиди всіх своїх критиків, а й закладе фундамент свого спадку в сфері зовнішньої політики.