Якщо республіканці та демократи в обох палатах Конгресу США зараз демонструють здатність домовитися щодо спільного законопроекту, який підтримує більшість в обох партіях, це означає, що в цьому була велика потреба. А особливо вартим увагим є те, що конгресмени наважилися та спромоглися начепити президентові наручники щодо його суперечливої політики щодо Росії в умовах значної політичної поляризації, що притаманна добі Трампа.
На перший погляд, закон є просто черговою серією фінансових та економічних санкцій проти Кремля, тож загалом і не викликає заперечень ані в республіканців, ані в демократів у Конгресі. Треба, однак, відзначити один новий пункт, який забороняє президенту Дональду Трампу самостійно пом'якшувати або скасовувати санкції проти Росії. Білий дім повинен у письмовій формі обґрунтувати перед Конгресом будь-які пропозиції змін до закону. А потім парламент матиме 30 днів, щоб затвердити або відхилити ці пропозиції.
Вотум недовіри з боку Конгресу
Коротше кажучи, це є спробою контрольованого республіканцями Конгресу начепити на президента-однопартійця наручники стосовно його політики щодо Росії. Більший вотум недовіри до президента Трампа та його суперечливого ставлення до Кремля важко й уявити. Більшість конгресменів з обох партій наважилися дати зрозуміти президенту, що, на їхню думку, він може бути готовий одноосібно скасувати санкції.
Насправді Трамп під час виборчої кампанії та пізніше часто висловлювався на користь можливого пом'якшення політики щодо Росії. Новим законом Конгрес намагається покласти край самостійності Трампа та наполягає на своєму праві також висловлювати свою позицію. Цей документ можна також розуміти як чітке попередження президенту, який все одно не цінує Конгрес та надає перевагу вирішенюю всіх питань, видаючи власні укази.
Чи підпише президент закон, все ще не відомо, оскільки з Білого дому надходять суперечливі заяви. Однак, зважаючи на двопартійну підтримку законопроекту та внесення до нього змін, можливо, він таки захоче його підписати - попри свій попередній опір. Фактично у нього не лишається іншого вибору, оскільки президентське вето щодо цього закону може бути подолане Конгресом більшістю у дві третини голосів, що стане приниженням для президента.
Небезпека надмірних інтерпретацій
Спробу обмежити президентові Трампу простір для маневрів у політиці щодо Росії з погляду внутрішньої політики США можна привітати. Проте важливо також не перебільшувати в оцінках цього голосування. Перш за все, незвична єдність конгресменів обмежується лише російською темою, але не стосується інших політичних питань. По-друге, не можна виключити того, що Трамп у зручний для себе час все одно спробує змінити санкції своїм указом, віддавши остаточну оцінку такого кроку на розсуд суду.
Та ще більшою проблемою є один аспект санкційного пакету, про який в американських дебатах майже не згадували. Йдеться про те, що ухвалені Конгресом санкції не були узгоджені з європейськими союзниками, чим зазвичай мала б опікуватися виконавча влада, тобто уряд Трапма. І внаслідок одноосібних дій США європейські компанії можуть суттєво постраждати від можливих санкцій. Це прикро, адже ініціатива Конгресу ще більше обтяжить і без того напружені відносини між Європою та США. ЄС уже розглядає заходи у відповідь.
Трансатлантична та внутрішньоєвропейська суперечка
Закон не лише створює трансатлантичний конфлікт, але й може ще більше розпалити суперечку між європейцями. Адже санкції імовірно передусім ударять по компаніях, які беруть участь в енергетичному проекті "Північний потік-2", навколо якого в ЄС уже давно тривають суперечки. Такі країни, як Німеччина та Франція, підтримують проект, тоді як інші члени ЄС, як-от Польща та Данія, піддають його критиці.
Можливі трансатлантичні та внутрішньоєвропейські суперечки через санкційний пакет, скоріш за все, викличуть сміх у адресата санкцій - Кремля. Це було би дуже прикро, тож європейцям та американцям треба негайно знайти спосіб вчасно відвернути загрозу конфлікту.