3 травня - День свободи преси. Гарно, що існує такий день. Принаймні раз на рік про це право людини урочисто згадують. Свобода преси - чудова тема для обіцянок. Упродовж решти 364 днів року світ переймається цією темою значно менше. Ось лише кілька прикладів.
Мовчати про свавілля через економічні інтереси
Демократичні політики з Європи змагаються між собою, запобігаючи перед Китаєм. Те, що в цій країні не існує свободи преси, а мовлення незалежних мас-медіа - DW та інших - цілковито блокується, вартує не більше, ніж побіжної згадки. Представники економіки в Китаї теж більше думають про великий ґешефт, ніж про права людини. Таким чином вони віддаються на поталу сваволі та владним претензіям Пекіна. Адже в Китаї ніхто не протестуватиме, якщо іноземних інвесторів утискатимуть. Подібної критики в китайських мас-медіа не можна буде знайти.
Навдивовижу велика кількість німецьких та європейських політиків виступають за те, щоб правильно зрозуміти російського президента Володимира Путіна. Нарешті серйозно сприйняти його страхи перед НАТО та ЄС. Натомість страхи журналістів у Росії тільки заважають. Їхній страх перед залякуванням, тілесними ушкодженнями і навіть убивством не помічають. Втішає те, що новий міністр закордонних справ Німеччини Гайко Маас (Heiko Maas) займає щодо цього іншу позицію.
Іран теж блокує мовлення DW та багатьох інших іномовників, а також систематично утискає їхніх працівників. Майже ніхто вже не говорить про 23 журналістів у катівнях вартових революції. І все-таки існують політики, які мріють про зближення з Тегераном. Із режимом, який хоче знищити Ізраїль, дестабілізує весь Близький Схід і експортує терор.
Тиск, насильство та цілеспрямовані напади на журналістів
Німецькі солдати вже понад 15 років беруть участь у місії в Афганістані для забезпечення у країні стабільності, свободи і миру. Попри це у понеділок внаслідок теракту загинули десятеро одних лишень журналістів - терористи свідомо взяли під приціл саме їх.
Саудівського кронпринца вітають, бо він дозволяє жінкам водити авто і відкриває кінотеатри. У той самий час у саудівській в'язниці досі сидить блогер Раіф Бадаві. Тільки тому, що він втілював у життя основне право на свободу думки.
Африканські автократи просять - і отримують - більше допомоги для розвитку, але водночас не дають дихати молодим динамічним журналістам, які чесно намагаються виконувати своє ремесло, особливо у приватних медіа.
У Бангладеш і Пакистані блогери ризикують власним життям, якщо критично пишуть про ісламізм, який набирає обертів у цих країнах. Попри зусилля багатьох дипломатів, ефективна підтримка з-за кордону залишається дефіцитом.
Мексика з 2018 року - країна-партнер Ганноверського ярмарку. Але в жодній іншій країні світу журналістика не є настільки небезпечною: серед іншого й тому, що держава не контролює наркокартелі. Торік там убили одинадцятьох журналістів. Тільки в Сирії вбитих працівників ЗМІ було ще більше. Західні уряди мали б визнати свою відповідальність: урешті-решт, більшість клієнтів (споживачів наркотиків, - Ред.) сидять саме в їхніх країнах.
На жаль, перелік можна продовжувати. І дуже швидко дійти до члена НАТО Туреччини і членів ЄС Польщі й Угорщини.
Це сумний перелік. Він вимагає більшого, ніж обіцянки до річниць.
Що роблять наші можновладці?
Ми мали б оцінювати наші уряди та наших політиків і за тим, що вони роблять, аби протестувати проти неконтрольованих нападів на свободу преси.
Чи вказують вони диктаторам чітко і зрозуміло на наші цінності? Чи готові вони відмовлятися від угод, коли ці цінності кричуще порушуються?
Чи пов'язують вони готовність надавати допомогу для розвитку зі становищем прав людини та свободи преси?
У всьому світі демократії загрожують диктатори, автократи й популісти. Вона може вижити тільки тоді, коли демократи надійно її боронитимуть.
Сьогодні, 3 травня, - день народження Deutsche Welle. Ми вже 65 років вільно та незалежно інформуємо людей у всьому світі. Ми й надалі боронитимемо свободу преси. Ми розповідатимемо, що відбувається насправді. Обіцяю!
Цей коментар є висловленням особистої думки автора, яка може не збігатися з позицією української редакції і Deutsche Welle загалом.