Джина Міллер мала би чітко усвідомлювати, що її позов до найвищих судових інстанцій Великобританії щодо питання, яке стосується виходу країни з Євросоюзу, перетворить її на мішень для британських євроскептиків. Адже після того, як більшість громадян країни в червні проголосувала за Brexit, так звані "Brexiteers" - прихильники виходу з ЄС - визначають політику острова.
Погрози розправи і звичайний расизм
Але чи повинна була Міллер рахуватися з тим, що отримуватиме погрози її вбити? Що буде змушена перенести її офіс у таємне місце й інвестувати десятки тисяч фунтів в особисту безпеку? Що бульварна газета The Sun розмістить на обкладинці її фото, на якому шкіра народженої у Гаяні інвестиційної менеджерки виглядатиме особливо темною, і назве її "закордонною мільйонеркою"? Точно ні. У понеділок вона з'явилася на суд, наче на бій - у супроводі двох охоронців, губи міцно стиснуті, майже не посміхаючись до тих, хто прийшов її підтримати.
При цьому Джина Міллер хоч і є прихильницею ЄС, однак позивається не загалом "проти Brexit". Вона домагається того, аби парламент отримав право на участь у цьому процесі. Тобто щоб Тереза Мей і її уряд не могли самостійно визначати, коли запустити в дію 50-ту статтю, яка регулюватиме процедуру виходу Великобританії з ЄС. Противники ЄС побоюються, що парламент міг би розмити Brexit, ба навіть завадити йому. Через це вони хочуть, щоб уряд самостійно ухвалював відповідне рішення. Іронія долі: гаслом євроскептиків під час кампанії перед референдумом було "Повернути контроль" - для "найграндіознішого парламенту світу", яким для британців є Палата громад. Якщо суд ухвалить рішення на користь Міллер, парламент саме цей контроль і отримає.
Погрози, сексистські й расистські образи, яких зазнала Джина Міллер, є симптоматичними для атмосфери в країні. Після червневого референдуму кількість насильницьких нападів на представників меншин настільки зросла, що уряд розпочав підтримку нової ініціативи #BetterThanThat, яка робить акцент на "традиційних британських цінностях", як-то толерантність чи свобода думки.
Прихильників ЄС майже не чути - вони бояться?
Тим часом поведінка прихильників ЄС у британській політиці й надалі залишається на диво спокійною. Багато хто з них побоюється конфліктів з безцеремонними супротивниками. Із газетами на кшталт Daily Mail, яка в нацистському стилі назвала суддів Високого суду (який у першій інстанції ухвалив рішення на користь Міллер та інших позивачів) "ворогами народу". Із людьми, які у Twitter закликають "джококснути" депутатку від консерваторів та прихильницю ЄС Анну Субрі, тобто вбити її, як і проєвропейську депутатку Джо Кокс.
Рішення у справі Джини Міллер щодо Brexit суд має ухвалити лише на початку наступного року. Очікується, що судді визнають переконливими її аргументи: у 1972 році парламент Великобританії ухвалив закон про вступ країни до ЄС. Тож було би логічно, щоб лише парламент, а не уряд, ухвалював рішення щодо виходу Лондона зі спільноти.
Впливу на процес "розлучення" з ЄС майже не буде
Якими будуть наслідки для Brexit? Імовірно, не дуже значними. Тереза Мей налаштована реалізувати вихід із ЄС якомога швидше - із парламентом чи без нього. І в цьому вона дотримується чіткого плану - навесні британська прем'єрка хоче запустити дію 50-ї статті. Після цього вмикається зворотній відлік - на переговори про майбутній статус Великобританії відводиться рівно два роки. Більшість депутатів Палати громад, навіть якщо вони займають проєвропейську позицію, не виступатимуть проти власних виборців, більшість яких підтримала Brexit. Урешті-решт вони хочуть, аби їх знову обрали, зізналася мені нещодавно одна депутатка-лейбористка, яка в приватних розмовах є палкою поборницею ЄС.
"Вона має відвагу", - сказав нещодавно про Джину Міллер один її колега. А вона їй - як і багатьом іншим, хто у Великобританії виступає на підтримку ЄС, - знадобиться і в майбутньому. Якщо суд ухвалить рішення на її користь, публічні звинувачення на адресу "блокувальниці Brexit", як назвала Міллер The Sun, напевно лунатимуть ще довго. Тому: знімаємо капелюха перед Джиною Міллер.