Що є принаймні настільки ж небезпечним, як близькосхідна порохова діжка? Правильно - корейська порохова діжка! Саме тому дуже тривожною є подальша демонстрація сили з боку президента США Дональда Трампа після того, як він наказав випустити 59 ракет "Томагавк" по сирійському військовому аеродрому: Трамп відправив атомний авіаносець Carl Vinson з майже шістьма тисячами військових на борту та 85 військовими літаками до корейського узбережжя. Це тривожно, оскільки за цієї спроби продемонструвати рішучість незрозуміло, для якої мети ця рішучість буде корисною. Тривожним є також те, що, здається, ракетний обстріл Сирії не виглядає як частина більшої стратегії - і розраховано почався тоді, коли Трамп сидів за стейком і каліфорнійським вином з китайським колегою Сі Цзиньпіном. Сі мав би зрозуміти це як знак оклику після давнішої заяви Трампа про готовність "вирішити проблему Північної Кореї самостійно".
Дилема Пекіна
Загалом Сі й Трамп у Флориді говорили сім годин. При цьому Північна Корея була однією з найпріоритетніших тем порядку денного. Однак Трамп не зміг підштовхнути свого пекінського гостя до конкретних кроків проти КНДР. При цьому й Пекін дедалі більше дратується через свавільні дії Кім Чен Ина: лише торік КНДР провела два ядерні випробування.
Музичним супроводом до цих тестів слугували десятки пробних запусків ракет, один з яких здійснили навіть з підводного човна. Це не те, що Пекін розуміє під стабільним, економічно сприятливим середовищем, не кажучи вже про добросусідство. Пекін постійно повторює своє бажання про створення без'ядерної зони на Корейському півострові. І таке його бажання можна вважати цілком відвертим. Китай підтримав посилені в листопаді санкції проти і без того ізольованої країни. Нині Китай знову попереджає про санкції у випадку подальших ядерних та ракетних випробувань. Однак: понад усе інше Пекін боїться розвалу режиму в Пхеньяні, мільйонів біженців і нарешті можливої перспективи, що на власному кордоні з'являться американські війська. Північна Корея, точнісінько як сказав американський експерт з міжнародної політики Віктор Ча у 2010 році, є "країною нікчемних можливостей".
Кінець "стратегічного терпіння"
Це доведеться констатувати й Трампу. При цьому Корея - на відміну від Сирії - становить для США справді серйозний і дедалі більший інтерес у сфері національної безпеки. Хоча ракетні випробування Пхеньяна часто провальні, північнокорейські інженери вчаться. Ракети стають дедалі кращими. За кілька років вони цілком можуть досягнути США - і можливо з ядерною боєголовкою. Однак чи є заявлена держсекретарем США Рексом Тіллерсоном відмова від дотеперішнього "стратегічного терпіння" правильним шляхом, щоб запобігти цій загрозі, - це вже зовсім інше питання.
Присутність американських сил у Південній Кореї уже помітно збільшує військовий тиск. Однак ув'язуватися у гру з Пхеньяном у хибний час - небезпечно. Ніхто не гасить тліючий вогонь за допомогою бензину, навіть якщо це єдина доступна рідина.
Переваги Пхеньяна
Подобається це кому чи ні: у грі в погрози північнокорейський режим має перевагу - він тримає власне населення у заручниках. І він може взяти в заручники південнокорейських братів та сестер. Близько 25 мільйонів осіб - майже половина всіх південних корейців живе в столиці Сеулі або навколо нього. Вони перебувають у зоні обстрілу північнокорейської артилерії. І ніби цього не вдосталь, американські медіа заявляють про "превентивний ядерний удар" проти КНДР, серед інших - колишній голова ЦРУ Джеймс Вулсі.
Нова архітектура безпеки у Східній Азії
Це була б гарантовано найгірша з нікчемних альтернатив. Найкращою із поганих альтернатив було би запропонувати щось Північній Кореї - навіть якщо це буде складно, враховуючи несправедливий режим у Пхеньяні. Ця думка для Дональда Трампа не є чужорідною. У ході передвиборчої кампанії він гучно заявляв, що в разі необхідності готовий з Кімом їсти гамбургери у Білому домі, щоб вирішити проблему з ракетами.
Угода про мир могла би бути початком. Корейська війна закінчилася у 1953 році. Однак на 38-ому градусі широти діє лише крихке перемир'я. Озброєння Кореї лише частково спричинено параноєю. І ядерна бомба є гарантією виживання режиму. Кім Чен Ин тим активніше працюватиме над нею, чим більше загрози він відчуватиме ззовні. Якщо нова архітектура безпеки зважатиме на інтереси Пекіна, це може призвести до посиленого тиску Китаю на Кіма. Однак диктатуру північні корейці повинні повалити самостійно.