Ципрас подав у відставку, щоб повернутися
Як і часто в минулому, цього разу Ципрас знову зміг здивувати: спочатку лівий прем’єр та глава коаліції лівих сил СИРІЗА хотів поставити питання про довіру. Потім він почав розмірковувати про те, щоб на спеціально скликаному надзвичайному засіданні парламенту "протягнути" заходи жорсткої економії, а зрештою - нібито спонтанно - вирішив піти у відставку. Просто піти і перекинути справи на президента Прокопіса Павлопулоса? До недавнього часу це була жахлива ідея, якщо розуміти наслідки цієї ситуації.
Президент вперше промовчав
За поширеним тлумаченням конституції, у цьому випадку до того, як відкрити дорогу новим виборам, президент повинен спочатку надати вказівку щодо формування уряду Ципрасу, і після цього, якщо необхідно, також другій чи третій за розмірами партіям. Для чого у роботі над формуванням уряду вперше може бути дозволено взяти участь праворадикальній партії "Золотий світанок".
Те, що до ранку п’ятниці, 21 серпня, Павлопулос ніяк не висловився з приводу відставки прем’єра, породжує можливість для спекуляцій. Розтлумачить глава держави конституцію інакше, чи буде створено широку коаліцію? Або: чи може внутрішньопартійна опозиція в СИРІЗА, що створила власну фракцію, буде оголошена третьою за розміром партією в парламенті і за певних умов зможе взяти участь у створенні уряду, аби праворадикали залишились поза цим процесом? Вже мало що може здивувати у грецькій політиці.
Однак головним питанням залишається: чому Ципрас знову пішов на такий крок? Відповідь звучить так: оскільки не має альтернативи. Ципрас став главою партії без партії після того, як десятки лівих депутатів відмовились йому підкорятись і важливі законопроекти пройшли лише завдяки голосам від опозиції. Перевагою нових виборів є те, що лівий прем’єр може змінити виборчі списки на свій розсуд та залишити за бортом людей, які гальмували його ініціативи.
Термінові вибори мають додаткову привабливість у тому, що радикальні ліві на чолі з екс-міністром енергетики Лафазанісом не матимуть достатньо часу для того, аби створити фронт проти політики економії, про який вони неодноразово заявляли, та "відтягнути" голоси Ципраса. Не дарма Лафазаніс 20 серпня гучно скаржився на незвичайно короткий період виборчої кампанії, тоді як він не виступав проти цього перед нещодавнім референдумом.
Чому вчить історія
Історія Греції вчить, що партія лівого спрямування може досягти успіху лише тоді, якщо залучиться підтримкою центристів та матиме харизматичного очільника. Схоже на те, що СИРІЗА на чолі із Ципрасом відповідає цим вимогам, тоді як група, що формується навколо Лафазаніса - ні. Якщо Ципрас використає перевагу часу та позбавиться радикалів у партії за допомогою нових виборів, його талант до тактичних дій проявиться із новою силою. Проблема тільки ось у чому: треті вибори за останні сім місяців не вирішують фінансових проблем країни. Навіть навпаки: вони коштують чималих грошей.