Контергановий скандал і право на останній шанс

Снодійне під назвою „контерган” має суттєві переваги над поширеними тоді барбітуратами та хлоралгідратом. Новий медикамент створено на базі значно менш токсичної речовини - талідоміду, який не повинен давати жодних побічних дій. Досліди на тваринах, принаймні, показали, що контерган не становить загрози для життя й у дуже великих дозах. Чи не про такий засіб завжди мріяли мільйони знесилених безсонням?.. В очікуванні надприбутків підприємство Ґрюненталь не шкодувало грошей на рекламу. Один із відеороликів розпочинався, наприклад, так: мальовниче гірське озеро обступив густий ліс. Вечоріє. Останні промені сонця освітлюють верхівки дерев. Голос за кадром:

„Навіть невгамовний вітер нарешті вщух. Нічна мла та сни оповивають озеро. Ми стоїмо на березі й дивуємося спокоєві й тиші, на жаль, недосяжним для багатьох із нас. Незрозуміле внутрішнє хвилювання, постійне відчуття тривоги не дають розслабитися, забутися хоч би на хвилину... Але є контерган! Медикамент, який поверне вам сон, спокій та душевну злагоду.”

„Неотруйний”, „цілком безпечний ” упевнено зазначалося в інструкції щодо вживання препарату. Речник фірми Ґрюненталь якось порівняв контерган із солодким печивом, бо воно „так само нешкідливе”. Пізніше цей вислів підхопили засоби масової інформації цілого світу, проте з зовсім іншого приводу. 1959-го, тобто за два роки після появи диво-снодійного на ринку, у німецькому часописі Шпіґель з’являється стаття під назвою „Печиво форте”. У ній уперше йшлося про можливі негативні наслідки лікування контерганом, які спостерігалися передусім у людей похилого віку:

„Пацієнти потерпали від болісних судом литок. У них виникали нервові посмикування м’язів обличчя. Відомі випадки розладу мовлення та координації рухів, двоїння в очах. Після вживання контергану в деяких хворих почали опухати ноги, терпнути пальці на руках і на ступнях. Люди скаржилися на часткову втрату пам’яті та загальну слабкість...”

Замість того, щоб негайно перевірити, чи спроможний талідомід справді спричиняти такі симптоми, Ґрюненталь широко пропагував свій витвір далі. Керівництво фірми з гордістю повідомляло, що потреба в препараті - який, до речі, продавали без рецепту - постійно зростає й вже сягнула 20 мільйонів пігулок щомісяця. На певний час талідомід посів третє місце в переліку медичних речовин, що користуються в Європі найбільшим попитом. Контерган експортували також у 50 країн світу. Крім США. Бо співробітник Управління з контролю за харчовими продуктами та лікарняними засобами Френсис Келсі весь час затягував із наданням дозволу на продаж снодійного. Випробування щодо його безпечності, здійснені самим німецьким виробником, видавалися Келсі дуже сумнівними. За свою пильність чиновник згодом був нагороджений медаллю за заслуги перед американським народом, за те що він, як висловився президент США Джон Кеннеді, „врятував націю від катастрофи”... Тим часом окрилена успіхом фірма Ґрюненталь відкрила для себе нову цільову групу – майбутніх мам. Супер-транквілізатор мав позбавляти їх типової для ранньої вагітності докучливої нудоти.

„..На правому передпліччі у мене два пальці, на лівому – один. Мій зріст – усього метр сорок. Недорозвинені закороткі ноги. Звих лівого стегна. Правого взагалі немає. З внутрішніх органів особливо пошкоджені нирки та сечова система, а ще я сліпа на праве око.”

Марії 47 років. Вона з’явилася на світ калікою, тому що її мати в перші шість тижнів вагітності час від часу приймала від токсикозу контерган. Відомі випадки, коли жахливі патології плоду спричиняла одна-єдина пігулка „цілком безпечного” транквілізатора. Жертвами талідоміду в Німеччині стали близько 5 тисяч новонароджених, у цілому світі – від 10 до 12 тисяч. Точні дані відсутні й досі. У багатьох немовлят спостерігалася фокомелія: phoke з грецької –тюлень, melos – кінцівка. За цієї аномалії недорозвинені частини рук та ніг розташовані близько до тулуба й тому нагадують ласти. Кисть може рости просто з плеча, стопа – з тазу...

Під тиском громадськості Ґрюненталь змушений був 1961-го вилучити контерган з продажу. Судовий процес проти сімох співробітників підприємства розпочався лише 1968-го, тривав два з половиною роки й завершився не вироком – через недоведеність провини – а угодою з потерпілими. На той час уже не невеличка фірма, а фармацевтичний концерн „доброчинно” вніс у спеціально створений фонд 100 мільйонів марок. Таку ж суму виділив і німецький уряд – для виплати жертвам трагедії так званої „контерганової пенсії”. Нині її максимальний розмір становить 545 євро на місяць. Скориставшися круглою датою – у жовтні минуло рівно півстоліття після появи скандального снодійного на ринку - понад дві з половиною тисячі інвалідів, що дожили до сьогоднішнього дня, вкотре звернулися до керівництва концерну Ґрюненталь з вимогою поповнити скарбницю фонду. Пожертвувані фірмою мільйони давно витрачені, й увесь фінансовий тягар лежить на державі, на платниках податків. На підвищення пенсії дарма розраховувати, а до лікарів доводиться звертатися що далі, то частіше. Скалічені організми швидше зношуються, втім, як і неодноразово відремонтовані крісла-візки, заміни яких потерпілі чекають роками. „Мені дуже шкода, що з людьми таке сталося, - відповів в одному з інтерв’ю нинішній шеф Ґрюненталя, онук засновника родинної фірми Себастьян Вритц. – Але ми вже сплатили обумовлене відшкодування, й питання подальших компенсацій - не в нашій компетенції.” Щорічний обіг підприємства – близько 800 мільйонів євро. Його власники входять до тридцятки найзаможніших родин Німеччини...

Історія з талідомідом найгучнішим лікарським скандалом, однак, не вичерпується. 1964-го року ізраїльський лікар Якоб Шескін дає хворому на лепру, який тижнями не спав через жахливий біль, пігулку контергану – зі старих запасів. Унаслідок чого пацієнт не лише глибоко проспав до ранку, несподівано помітно стухли й виразкові запалення на його шкірі. Численні подальші досліди підтвердили: талідомід допомагає за прокази й, як з’ясувалося згодом, за інших важких хвороб, проти яких наявні медикаменти безсилі. Зокрема, за СНІДу та за деяких форм раку. Професор фармацевтичної хімії Лейпцизького університету Курт Еґер:

„Це просто неймовірно: з одного боку це субстанція, від якої у фармакологів волосся стає дибки - такої величезної шкоди вона може завдати. З другого - талідомід, як відомо, особливо небезпечний для ембріонів, тому що припиняється утворення кровоносних судин. Але саме завдяки цьому в дорослих організмах сповільнюється й ділення ракових клітин. Талідомід, так би мовити, „висушує” злоякісні пухлини. Таємниця цієї речовини ще далеко не розкрита. Однак після скандалу з контерганом фармацевтичні фірми, особливо німецькі, навідріз відмовляються вкладати кошти у відповідні досліди. Хоч би які переконливі аргументи наводили науковці.”

У Німеччині лікарі призначають препарати з талідомідом лише у виняткових випадках і під свою особисту відповідальність. В аптеках засіб придбати неможливо. На замовлення його доставляють з Австралії, Нової Зеландії, Ізраїлю, Туреччини, США, тобто, з країн, де талідомід сьогодні офіційно не заборонений. Жінкам у репродуктивному віці, а також чоловікам, які мають сексуальні стосунки з партнерками, котрі ще можуть народити дитину, німецькі лікарі не мають права виписувати медикамент. Якщо іншого виходу немає, пацієнти письмово зобов’язуються одночасно застосовувати два різних протизаплідних засоби. Не заповнюючи жодних формулярів, талідомід - останню надію за певних видів раку - можна за чималу суму купити на чорному ринкові...

За матеріалами німецької преси