Космічне сміття - серйозна загроза
22 травня 2009 р.
Близько шести тисяч супутників було запущено в космос за період з 1957 року. Близько 800 з них функціонують і нині: їх використовують для наукових досліджень, у військових і телекомунікаційних цілях. Деякі супутники після того, як випрацювали свій ресурс, згоріли під час входження в атмосферу Землі. Ще деякі зіштовхуються і розбиваються на дрібні уламки, тобто на сміття. Космічний брухт. Саме це і перетворилося з плином часу на справжню проблему. У травні 2009 року навіть Міжнародна космічна станція мусила здійснити складний маневр – розвернутися на 180 градусів. Підстава – уламки того, що було раніше китайським супутником, могли зашкодити багатомільярдному проекту.
Центр управління у Дармштадті, звідки керують супутниками, які здійснюють наукові дослідження. На відстані 800 кілометрів від Землі знаходиться ENVISAT. З 2002 року європейський космічний супутник кружляє своєю орбітою. 8-тонний технічний монстр передає на Землю точні дані стосовно кліматичних процесів, стану океану і екосистем. Однак коли-небудь він теж припинить роботу, вичерпавши весь свій запас міцності. Його «життя» може обірватися ще раніше, він може потрапити в космічне ДТП, адже від зіткнення з яким-небудь космічним тілом жоден супутник не застрахований. В такому разі це виглядатиме майже так само, як автомобільна аварія на Землі. Зіткнення і купа понівечених металевих уламків.
Космічні ДТП
Аварії на космічних трасах – зовсім не рідкість. Її можуть спричинити метеорити або навіть самі супутники, випадково зіштовхнувшись між собою. Гіпотетична загроза, яка може будь-якої миті постати перед європейським супутником ENVISAT, не так давно була гіркою реальністю. Кілька тижнів тому на висоті 790 кілометрів над Сибіром зіштовхнулися два супутники –російський КОСМОС -2251 і американський IRIDIUM-33.
«Подібну ситуацію можна було спрогнозувати. Коли-небудь. Те, що це сталося саме тепер, було складно безпосередньо передбачити», - каже Гайнер Клінкард – керівник відділу з питань космічного сміття Європейського космічного агентства (ESA), пильно вдивляючись в монітори.
«Це, власне, був перший раз, коли зіштовхнулися два супутника, які обидва перебували у відмінному технічному стані. До цього, звісно, теж ставалися певні колізії, але завжди хоча б один учасник зіткнення був не цілим і неушкодженим апаратом, а якимось уламком».
Будні європейського супутника ENBVISAT є далеко не безхмарними. Дедалі частіше на його орбіті з'являється небезпечне космічне сміття.
Маленький уламок може покласти край роботі багатомільярдного космічного проекту. Один маленький удар – і все. Витвір людського технічного генія перетвориться на купу нікому не потрібного брухту. Чим більшого розміру космічне сміття – тим більшу руйнівну силу воно має, розповідає Клінкард:
«Є, насамперед, великі частини, які нам створюють довготривалі проблеми, оскільки якщо такі великі уламки зіштовхуються між собою, то вони розбиваються на кілька менших, кожен з яких може спричинити катастрофу. Це може породжувати навіть ефект лавини».
Каталог космічного брухту
Аби запобігти виникненню таких небезпечних космічних лавин, американська служба космічного нагляду (Spase Surveillance Network) склала каталог, в якому фіксує дані про космічний брухт у коридорі – між 26 тисячами і 36 тисячами кілометрів над землею. 12 з половиною тисяч таких потенційно небезпечних об'єктів уже занесені до картотеки. Кожен під своїм номером. За підрахунками експертів, понад 600 тисяч дрібних, завдовжки в один сантиметр об'єктів, кружляють довкола Землі.
Проблема є серйозною. Центр управління у Дармштадті, наприклад, постійно пильнує, щоб 112 науково-дослідних супутників не зіштовхнулися з космічним брухтом. Каже Гайнер Клінкард:
«Це також є причиною, чому Європа намагається, розвинути компетентність і технології у цій сфері. Оскільки без цього ми не маємо надійних методів звільнення шляху для наших супутників».
Для вирішення цих проблем має бути створено власний європейський космічний патруль, який нейтралізуватиме загрозу космічного сміття. Точно розпізнавати об'єкти, наперед вираховувати маневри, щоб супутники розминалися з космічним брухтом – всі ці плани можна втілити в реальність десь з 2015 року. А до того всі спроби розрулювання аварійних ситуацій на космічних шляхах залишатимуться справою ризикованою.
Автори: Ріхард Фухс/Наталя Неділько
Редактор: Євген Тейзе