Токсичне сміття
20 вересня 2012 р.
Ще з радянських часів в Україні зберігаються величезні обсяги небезпечних хімікатів, які використовувалися у сільському господарстві. Для безпечної утилізації пестицидів немає ані коштів, ані технічних можливостей. Отже, за фінансової підтримки ЄС, знешкодження здійснюють у Німеччині. Три тисячі тонн пестицидів вже утилізовано підприємством зі спалювання токсичних речовин SAVA. Завод у північнонімецькому містечку Брунсбюттель – унікальний, тому відходи сюди везуть з усієї Європи. Водночас, місцевих мешканців заспокоюють: при спалюванні токсичного сміття викиди заводу не перевищують половини гранично допустимих законом федеральних норм.
Як це працює? Практично всі небезпечні відходи можуть бути легко видалені за допомогою хімічних процесів. Оскільки більшість матеріалів належать до категорії органічних або неорганічних.
Гарячий тріск органічних сполук
До органічних сполук належать: мастила, пестициди, розчинники і фарби. Особливо стійкі і важко піддаються розпаду сполуки гексахлорбензолу, фторованих вуглеводнів і поліхлоровані біфеніли (ПХБ). Їх необхідно розігрівати більш, ніж дві секунди при температурі близько 1100 градусів за Цельсієм, потім вони піддаються обробці, пояснює хімік Мартін Кемлер, який керує заводом зі спалювання небезпечних відходів в Брунсбюттелі. «При такій температурі молекули повністю розлітаються». Для того, щоб напевно знищити всі небезпечні речовини, не застосовують звичайні камери згорання, як це прийнято для спалювання побутових відходів. Пристрій для спалювання небезпечних відходів оснащений величезною трубою, що обертається, це дає змогу добре перемішати сміття та наситити його киснем. Таким чином досягаються надзвичайно високі температури.
Крім того, існують камери після згорання, які забезпечують повне знищення залишків речовин. Димовий газ, який виникає в результаті, майже не містить токсичних органічних сполук, таких як діоксини та фурани. Для того, щоб ці отруйні речовини не виникали навіть в процесі охолодження, техніки використовують такий трюк: вони різко охолоджують дим при температурі від 70 до 80 градусів за Цельсієм.
Після того як органічні сполуки розкладені, необхідно видалити з димових газів такі неорганічні матеріали як: фтор, фосфор, бром, хлор. Це робиться шляхом так званого мокрого скрубера. Відділяються іони різних неорганічних кислот, які нейтралізують вапном. В результаті виникає рідка суспензія, яка потрапляє в апарат через випаровування речовин. Вода випаровується - залишаються фторид кальцію, фосфат кальцію, бромід кальцію і хлорид кальцію. Ці солі відкладаються в електростатичний фільтр і виходять з пристрою як нешкідливий, сухий порошок. Потім димові гази проходять через лужні скрубери (газопромивачі) гідроксиду кальцію - так зване молоко із вапна. Яке служить для відділення діоксиду сірки. «SO2 окислюється киснем з утворенням SO3 і негайно вступає в реакцію з утворенням сірчаної кислоти», пояснює Кеммлер. «Ця сірчана кислота випадає в осад з кальцієм 2+ у вапняне молоко, в результаті отримуємо сульфату кальцію, тобто гіпс».
Залишається чистий азот
Після цих процесів очищення димчатий газ все ще містить незначні сліди органічних і неорганічних речовин, а також трохи ртуті. Все це може бути виведено навіть за допомогою звичайних фільтрів з активованого вугілля.
Після цього ще залишається лише оксид азоту (NOx). Який знешкоджуються за допомогою каталізатора, що постійно зрошується аміаком. Каталізатора сприяє тому, що оксид азоту й аміак вступають в реакцію. В кінці залишається чистий азот - нешкідливий газ, що становить близько 70 відсотків повітря, яким ми дихаємо.
З отруйних токсинів і хіммічних сполук в кінці залишається майже чистий, нетоксичний вуглекислий газ, крім того, водяна пара, азот і деякі тверді матеріали: відходи металів продаються на металобрухт - шлак від спалювання, солі з димових газів і гіпс від SO2 скрубера будуть зберігатися в безпечних надземних сховищах.
Гарна підготовка варта всього
Крім того, використання такого заводу потребує певних зусиль, ососбливо під час транспортування, обробки та зберігання небезпечних відходів. Так не дозволяється небезпечні речовини, такі як токсини, яди або інфекційні відходи лікарень просто скидали в камери згорання. Іх необхідно кидати в піч за допомогою ліфта в закритих пластикових контейнерах, так щоб ніякі токисни не потрапили до навколишнього середовища.
В печі бочки не просто нахилені одна за одною, але й систематично розподілені, так що, наприклад, викиди діоксиду сірки залишалися незмінними, пояснює Маркус Гляйс, який супроводжував будівництво заводу на замовлення Федерального відомства навколишнього середовища. «Таким чином, не так вже й легко впоратися з такими відходами. Необхідна як злагоджена робота команди, так і технічні умови, для того щоб запобігти витоки відходів», - наголошує еколог.
Щоб гарантувати, що в якості відходів використовуються лише дозволені для переробки речовини та кількість викидів є в межах норми, у SAVA працює власна лабораторія. Тут досліджуються всі поставки, пояснює керівник лабораторії Ганс Койлерц «У нас є рентгенофлуоресцентний пристрій, який протягом десяти хвилин може встановити майже всю таблицяюМенделєєва». А в лабораторії буде підготовлено щоденне "меню" згоряння: докладний перелік різних видів відходів твердих і рідких, їх енергетична цінність і кількості забруднюючих речовин. Це гарантує дотримання суворих правил щодо викидів, а також те, що температура знаходиться в правильному діапазоні. Тому що завод працює цілодобово та безперервно.