Легендарна кар'єра Девіда Боуї

Девід Боуї належить до найвпливовіших музикантів за всю історію поп-музики. У неділю, 10 січня, він помер в колі своєї родини після 18-місячної боротьби з раком. Це підтвердив його син й режисер Дункан Джонс на своєму мікроблозі в соціальній мережі Twitter. За два дні до смерті, саме у 69-й день народження Боуї видав свій новий, вже 25-й альбом Blackstar.

Девід Джонс народився 1947 року в робітничому кварталі в південній частині Лондона і вже відносно рано здобув ім’я на столичній музичній сцені. У 16 років він виступав з гуртом The Kon-rads як саксофоніста та співак (фото - з реклами 1963 року). 1965 року він бере собі митецький псевдонім "Девід Боуї", з яким згодом і став світовою знаменитістю.

У 1960-ті роки на творчість Боуї вплинули біг-біт та рокмузика. Але він мав інші смаки та задуми, тож завжди випереджав свій час у музиці. Після невдалої співпраці з безуспішними британськими кавер-гуртами, 1967 року йому видався шанс видати дебютний альбом у фірмі звукозапису Deram. Але платівку купували без особливого ентузіазму. Сходинки його кар'єри документують експонати виставки в Берліні.

1969 року, тобто в рік першої висадки людей на Місяць, Девід Боуї видав свій перший комерційний сінгл Space Oddity. У пісні йдеться про астронавта Майора Тома, який сам подорожує космосом та втратив контакт з Землею. У британських хіт-парадах ця річ опинилася в п'ятірці найпопулярніших. Але справжнього прориву поки що не було. Для цього Боуї вигадав креативне рішення.

1972 року Боуї створив своє перше Alter Ego - футуристичну рок-зірку Ziggy Stardust. Альбом-концепт, що мав таку ж назву, одразу став хітом. Він відображав теми тодішньої сучасності - минущість успіху та сумнів у статевих ролях. Андрогенною фігурою Ziggy Stardust Боуї любив провокувати - тоді гра з гомосексуальністю була вкрай скандальною справою.

1969 рік - перший стрибок в кар'єрі: Девід Боуї виступає перед початком виступу гурту T Rex. Згодом, 1971 року, відбувся його прорив як музиканта: його альбом The Man Who Sold The World добре розійшовся, він зустрів схвальні відгуки критики. Відтепер Боуї змінює не лише екзальтовані сценічні костюми, а цілеспрямовано вибудовує свій образ андрогенної істоти.

Це зроблене Браєном Даффі фото вважається одним з найбільш інноваційних в історії музики для конверту платівки. Ще до виходу у світ, лише в Англії назбиралось понад 100 тисяч попередніх замовлень. Доти таким успіхом могли похизуватися лише The Beatles. 1976 року Боуї розпочав турне з цим альбомом, що, власне й стало початком його кар'єри як світової знаменитості.

Світове турне ледь не звело Боуї у могилу. Виснажений тривалою наркотичною залежністю, знеможений постійними концертами він винаймає квартиру на двох в районі Західного Берліна Шенеберг. Тут він пробує віднайти себе й покінчити з героїном. У легендарних студіях Hansa записувались його нові альбоми The Idiot та Lust for Life. Лише 1978 року Боуї розпочав наступне світове турне.

Вони стали його невід'ємною рисою екзальтованого митця. Різну форму зіниць Девід Боуї завдячує пошкодженню ока у шкільні роки. Під час бійки в школі каблучка одного з однокласників влучила в ліве око майбутнього співака. Згодом дивовижний погляд личив його іміджу позаземної рок-зірки на додачу до крикливих зачісок та яскравих костюмів.

1976 року з альбомом Station to Station Боуї з'явився у білій сорочці, чорних штанах і ретельною зачіскою. "Худий білявий герцог" став ще однією відомою фігурою Боуї. Це була цілковита протилежність крикливому образу Ziggy Stardust. Для "худого білявого герцога" була характерна відстороненість і холодність - йому закидали навіть фашистоїдні риси. Боуї грав й цим, попри втрату деяких фанів.

Пристрасть до акторського мистецтва та захоплення космічними історіями Боуї змогли втілитися в реальність 1976 року. Тоді він зіграв головну роль у кінострічці The Man Who Fell to Earth. Боуї грав Томаса Джерома Ньютона, позаземну істоту, яка впала на Землю. Завдяки своїм різноколірним очам, своєму худорлявому обличчю та білявій шкірі він ідеально підходив для цієї ролі.

1981 року він знімається в екранізації культового роману "Кристіане Ф. - Ми діти станції Зоо". Боуї грав сам себе. Кінострічка розповідає історію дівчинки-наркоманки з Берліна другої половини 1970-х років. Саундтрек до фільму складався виключно з пісень Боуї, включно з головною піснею Heroes. Пісню, створену 1977 року, записано кількома мовами.

Своїм альбомом Let's dance він знову ще раз перевершив себе. Найбільшим успіхом виявився вихід альбому Reality у 2003 році. Доти він вже багато разів демонстрував свою музичну багатогранність. Того ж року Боуї розпочав гігантське турне A Reality Tour. Незадовго до завершення туру, саме після пісні Ziggy Stardust він переніс інфаркт.

Після інфаркту він взяв 10-річну паузу. 2013 року побачив світ альбом The Next Day, а 8 січня 2016 року вийшов його 25-й альбом Blackstar, що став останнім. Він містив джаз, електромузику, хіп-хоп та авангард. Усе це не так просто перетравити, але для фанів альбом став довго очікуваним. Обкладинку альбому прикрашає витончена чорна зірка на білому тлі. Це стало останнім словом Боуї у світі музики.