Меркель і Ґаук - східні німці на чолі ФРН

Кінець серпня 2015 року. Криза біженців загострюється. Але Анґела Меркель зберігає мовчання. Мовчання триває, допоки заклики до канцлерки висловити власну позицію не стають трендом у Twitter. Меркель дістається на горіхи і від журналістів журналу Spiegel. Лише після цього вона рішуче засуджує антимігрантські настрої у саксонському містечку Гайденау, вперше за час перебування у кріслі канцлерки вона відвідує притулок для біженців та неочікувано відкриває кордони Німеччини в рамках "обмеженої гуманітарної акції", аби прийняти біженців, які потрапили на територію ЄС.

Є ситуації, у яких навіть сьогодні дехто намагається розгледіти відбиток східнонімецького походження "наймогутнішої жінки світу".

Вичікування, обережністі та недовіра - це типово для східних німців. У цьому впевнений психоаналітик Ганс-Йоахім Маац. Не привертати до себе зайвої уваги, аби не стати мішенню для нападу - дії Меркель відповідають такій моделі поведінки. Разом із канцлеркою до влади прийшла й обережність, а не потяг до змін.

Маац працював у НДР неврологом і в 1990 році написав книжку, присвячену наслідкам репресій для душевного здоров'я східних німців. Меркель на своїй службі є повним антиподом тому, що зазвичай очікують від західного політика чоловічої статі. На думку лікаря, в неї відсутній "нарцисичний потяг до домінування".

Мовчання як стратегія виживання

"Так, це велика перевага тих, хто в часи НДР навчився мовчати. Це було однією із стратегій виживання", - цитує Анґелу Меркель одна з її біографій. Консервативна публіцистка Гертруд Гьолер попереджає, що ніхто не знає напевне, що є рушійною силою Анґели Меркель. Гьолер, яка раніше була довіреною особою канцлера Гельмута Коля, критикує у своєї книзі "Хрещена мати" підхід Меркель, який, на її думку, призвів до занепаду політичної моралі у Німеччині.

Втім, не варто забувати, що політичним наставником Анґели Меркель був саме Гельмут Коль, який довів підхід "висиджування" проблем до досконалості. Той самий Коль, який досі мовчить, немов риба, щодо щедрих спонсорів, які наповнювали чорні каси ХДС.

Але не лише обережний політичний стиль, який полюбляють виборці, вирізняє "дівчинку з Темпліна" (місто у східній Німеччині - Ред.) серед її попередників на посаді канцлера: ніхто також не знає, чого власне вона домагається. Один із депутатів від партії Лівих дізнався, що відомство канцлерки за перший її строк на цій посаді провело не менше 600 опитувань громадської думки. Це стало приводом для жартів, буцімто результати цих опитувань і були її політичною програмою. Навіть Йоахім Ґаук, колишній пастор зі східної Німеччини, що пізніше очолив відомство з дослідження архівів "штазі", а згодом став президентом ФРН, так говорить про Меркель: "Я поважаю її, але не можу її по-справжньому зрозуміти".

Інший Ґаук

Зрозуміти самого Ґаука постіше. Його авторитет напряму пов'язаний з його життєвою історією. Батька депортували у 50-их роках з НДР до сталінського трудового табору. За словами Ґаука, це не лише вплинуло на формування його особистості, але й назавжди зробило східнонімецький режим ворогом його родини. Йому вдалося знайти себе під дахом церкви. Вже пізніше як пастор він "штазі" визнає його "невиправним антикомуністом". Відкриття архівів спецслужби після об'єднання Німеччини також пов'язане із його іменем. Сам він вважає себе "мандрівним викладачем демократії". У жовтні 2014 року перед обранням кандидата від партії Лівих Бодо Рамелова прем'єром Тюрингії Ґаук застеріг: ліваки так і не змогли належним чином опрацювати своє минуле часів соціалістичної НДР.

Це було незвичним для президента втручанням у передвиборчу боротьбу, але воно викликало оплески з боку консерваторів.

Східнонімецький шпагат Меркель

Перевагою Меркель є її популярність серед широких верств населення як невибагливого приземленого винятку серед політиків "там нагорі". Політичному ж класу, навпаки, не вистачає чіткого образу канцлерки. Їй бракує блискучої політичної кар'єри в традиційних для християнських демократів західних регіонах. Натомість у неї за плечима непомітна кар'єра науковця в НДР та непримітна діяльність у державній молодіжній організації. Так, вона виховувалась у родині пастора, де нормою був перегляд західного телебачення та критичні до влади розмови. Але сміливості кинути виклик системі в Меркель, за її власним визнанням, не було.

Мирна революція виштовхнула науковців, пасторів та інженерів у політичне життя НДР, яка вже дихала на ладан. Фізик Меркель потрапила у перший загальнонімецький уряд Гельмута Коля за квотою - як жінка зі сходу. У 1990 році вона також розмірковувала про вступ до лав соціал-демократів, визнає Меркель. Але вибір врешті-решт зробила вибір на користь ХДС - після їхньої перемоги. Недарма її постійно звинувачують у тому, що канцлерка заразила християнських демократів соціал-демократичними ідеями, які вона поцупила в конкурентів.

Колишня "дівчинка Коля" під керівництвом свого наставника швидко вивчила правила політичної гри західної Німеччини. Роки в НДР грали лише допоміжну роль, вважає публіцист Ніколаус Бломе, який вже не раз робив інтерв'ю із Меркель та супроводжував її під час подорожей.

Канцлерка для всіх

У 2005 році Меркель розповіла своєму найвідомішому біографу Ґерду Ланґґуту, що, незважаючи на свою молодість у НДР, вона "серцем і розумом" повністю знайшла себе в об'єднаній Німеччині. Вже тоді Ланґґут називав Меркель найбільш загальнонімецьким політиком усіх часів: "У західній Німеччині більшість вбачає в ній все ще німкеню зі сходу. А у східній Німеччині вона вже ввижається людям західною німкенею".

Політичні умови, в яких доводиться працювати Меркель, нічим не відрізняються від тих, у яких знаходилися її попередники, і вона також зважає на те, аби їм не суперечити. Вона обережна, особливо у зовнішній політиці, вважає ще один виходець зі сходу, представник Лівої партії Ґреґор Ґізі. У кризі Єврозони вона свідомо діяла у тіні власного міністра фінансів Шойбле.

Набагато рішуче Меркель діє відносно Росії. В той час, поки Ґаук уникає зустрічі із президентом Путіним усіма можливими засобами, канцлерка, яка знає російську, робить те, що вміє найкраще. Вона веде перемовини, модерує, підтримує контакт. Студенткою Анґела Меркель подорожувала Радянським Союзом. Вона знає росіян набагато краще, ніж Олланд, Кемерон чи Обама. Вона любить культуру та душу країни, Путіна натомість - не дуже.

Мрія про Америку та свободу

Особливе значення Меркель приділяє відносинам із США, країною, про яку мріяла в молодості. Так, ніби вона хоче побороти будь-який сумнів у Вашингтоні щодо неї як політика, яка виросла у комуністичній частині Німеччини. Меркель ще 2003-го року підтримала війну, яку Джордж Буш розпочав в Іраку. Тепер багато хто здивувався її поблажливості щодо скандалу із прослуховуванням американцями німецьких політиків. Ідеалізація США об'єднує її з президентом Ґауком. Для обох Америка, як і для багатьох інших східних німців, була синонімом свободи та необмежених можливостей.

Президент Ґаук зробив тему свободи найважливішою у своєму житті. Зробив це, розуміючи, що вже давно не всі розділяють його захоплення. У своїх спогадах він згадує про погляди "повні співчуття" з боку його друзів по той бік "стіни". Вони вважали його наївним, ніби він щойно приїхав із примітивної країни. Зрозуміти таку радість від свободи може лише той, кому колись її самому бракувало.