Донбас - мертва економічна зона?

Найбільших втрат зазнали підприємства металургійного та паливо-енергетичного комплексу Донбасу, які опинилися в епіцентрі бойових дій. Частина з них працює лише частково, а деякі взагалі зупинили роботу. Так, досі не відновлений видобуток вугілля на шахті "Комсомолець Донбасу" в місті Кіровське, яка є найбільшим виробником енергетичного вугілля в Україні. Це підприємство, як і інші в зоні конфлікту, регулярно потерпало під артилерійські обстріли. "До перемир’я снаряди сипалися з усіх боків. І стояти вгадувати, хто стріляє, небезпечно для життя. Співробітники в такі моменти рятувалися в бомбосховищах, в укриттях, перечікували бомбування, а після вже оглядали пошкодження", - каже в розмові з DW керівник антикризового штабу енергетичної компанії ДТЕК Дмитро Сахарук.

ДТЕК разом з низкою підприємств металургійного комплексу, які так само постраждали від бойових дій у зоні конфлікту, входить до структури компанії СКМ. Через безперервні бойові дії та зруйноване залізничне сполучення зупинений Єнакіївський металургійний завод. Неодноразово переривав роботу Авдіївський коксохімічний завод - найбільше в Європі коксохімічне підприємство, яке до війни виробляло 40 відсотків коксу в Україні. Але перемир’я в Авдіївці, яка розташована всього в шести кілометрах від Донецька, протрималося лише два дні. Після цього обстріли міста та заводу відновилися. Останнього разу завод був обстріляний у понеділок, 23 лютого.

"У повній блокаді!"

Через порушення усіх технологічних зв’язків, відсутність сировини та залізничного сполучення деяким підприємствам, які опинилися на території, контрольованій бойовиками самопроголошеної "Донецької народної республіки" ("ДНР"), загрожує перетворення на купу металобрухту.

Майже повністю зупинив виробництво і Донецький металургійний завод. "Немає сировини", - каже в розмові з DW один з профспілкових діячів підприємства. За його словами, всі вантажні перевезення заблоковані. І це, як він каже, не сприяє зростанню симпатій до української влади. "Ми отримували сировину з Карелії для доменних печей. Маршрутів було багато, але Україна перекрила дорогу. І ми вимушені були зупинити дві доменні печі. Ми в облозі. І до кого звертатися? До ООН, щоб українська влада припинила нас блокувати? Адже лише на нашому заводі без роботи залишаються більше шести тисяч людей", - каже співрозмовник. Він також розповів, що завод неодноразово був обстріляний. Але, за його словами, в колективі не вірять, що це могли зробили бойовики "ДНР", як про це повідомляють українські ЗМІ.

Примітно, що ДМЗ належить непублічному олігархові, громадяну Росії Віктору Нусенкісу. Цікаво, що нещодавно Служба безпеки України (СБУ) звинуватила його у фінансуванні тероризму. На самому підприємстві ситуацію не коментують.

Хто платитиме?

Натомість деякі очевидці обстрілів центру Донецька переконані, що у місті, де немає української армії, стріляють самі ж сепаратисти. "Це все їхніх рук справа! А не Нацгвардії чи диверсійних груп (як про це розповідає пропаганда "ДНР" - Ред.). Росія начебто оперативно показує картинку з місця подій, але ж вона не говорить правду, хто все це фінансує", - каже в спілкуванні з DW мешканка Донецька.

Відкритим залишається і питання, на чиї гроші відновлювати зруйнований Донбас. Прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк у нещодавньому інтерв'ю одному з українських телеканалів заявив, що абсолютно легітимно вимагати це від Росії як країни-агресора. Проте як цього домогтися - незрозуміло.

Тоді як серед економістів лунають вкрай песимістичні прогнози щодо долі регіону. Вони говорять про втрату Донбасу для України, а разом з ним і чверті промислового виробництва держави. "На сьогодні Луганська і Донецькі області фактично є мертвою економічною зоною", - вважає голова громадської організації "Комітет економістів України" Андрій Новак. Навіть на тій території Донбасу, яка підконтрольна українській владі, через ризики фізичного знищення жоден бізнесмен, не лише зарубіжний, але і український, не стане вкладати гроші, каже експерт.

"Я, на жаль, зараз не спостерігаю в жодної зі сторін бажання вдатися до якихось заходів, щоб відновити Донбас", - каже Дмитро Сахарук. Але якщо таке бажання в когось виникне, то відновити потрібно передусім усі господарські зв'язки і вантажне транспортне сполучення між підконтрольними сепаратистам територіями та Україною, каже він. "І, звичайно, потрібно відновити банківське обслуговування. Тоді, за умов миру, Донбас сам витягне себе з цієї ситуації", - зазначив співрозмовник.

Два роки на відновлення

Загальну суму збитків від руйнації інфраструктуру регіону через воєнний конфлікт, за словами доктора економічних наук Юрія Макогона, оцінюють у 15 мільярдів доларів США. Науковець сьогодні працює у складі обласної державної групи із створення стратегії розвитку Донецької області до 2020 року. Спочатку потрібно визначити, що буде відновлювати великий бізнес, а що - держава, зазначає експерт.

Але у будь-якому разі без відновлення зв'язків з Україною Донбас приречений, упевнений він. Адже за своєю структурою економіка Донбасу була орієнтованою на експорт, зазначає науковець. "Тож навіть якщо припустити, що це буде непідконтрольна територія, яка зможе вийти на російський ринок, то невизнані республіки опиняються в іще більш незрозумілому становищі, адже проти Росії чинні різні міжнародні санкції", - каже Макогон. Що ж до того, скільки часу потрібно на відновлення Донбасу в тому разі, якщо буде встановлений мир у рамках мінських домовленостей, то це, за найоптимістичнішими оцінками експерта, мінімум два роки. Саме стільки часу потрібно, аби вийти на рівень 2008 року, каже науковець.