"На поле випускають Румменіґґе. Мій тато помічає: "зараз буде!" Відгуки слухачів і читачів Deutsche Welle
29 вересня 2010 р.
Мені заледве не 40 років...Діти мого покоління росли у футболі. Влітку ми грали цілий день! Допоки м’яча було видно! Перерва робилась тільки на обід. Затятість і бажання грати були такими, якими чомусь завжди, вважають тепер, були притаманні тільки дітям десь в Бразилії…Нічого подібного! Ми "рубались" по-дорослому!
А тому згадати, коли ти вперше встряв у футбольну баталію, неможливо…пам’ять коротша. Хоча моя мати говорить, що я ще не вмів ходити, а вже завзято копав м’яча, особливо полюбляв це робити, коли ми перебували в лікарні…я гамселив по всій палаті!ось так! Але Румменіґґе чи Кройфом не став. Та, власне, й навіщо, коли вони є самі по собі.
А про Карла-Гайнца Румменіґґе я не так просто згадав. З ним пов’язане моє перше найбільше враження у футболі. Отже, якщо цікаво…
1982 рік. Чемпіонат світу з футболу в Іспанії. Перший матч "СРСР- Бразилія" я дивлюсь в залі аеропорту в Запоріжжі, де ми перебували з моєю мамою та молодшим братом. Ми повертались додому з відпочинку на Азовському морі. Але наш літак затримали на день! Я серед натовпу людей, шум, чорно-білий телевізор аж під стелею…боліємо. СРСР програла матч і потім довго шуміли, що суддя явно підсуджував Бразилії…
"Це була фантастична гра команди-бійця"
Тепер основне - вже вдома. Матч півфіналу "Франція - ФРН". В складі ФРН Маґат. Літтбарскі, Шумахер, Фішер…
Напруга неймовірна. Але і Франція повна талановитих гравців, Платіні, Жіресс, Трезор, Рошто, які уособлюють собою нову хвилю гри, легко носиться полем (за відставання від цього нового тренду в грі Бразилія, славнозвісна Бразилія, з самим Зіко на чолі!, їде додому несолоно хлебнувши), і ось вже Німеччина поступається…і втома бере своє і якось все не складається так як має бути…але ж в 1974 році ця команда могла грати на полі одночасно хоч проти двох команд! Але зараз все не те…
Все це триває до часу. Коли на поле випускають К-Г. Румменіґґе. Мій тато якось помічає: "зараз буде!" і…
Так, це був найкращий гравець Європи, якщо не помиляюсь. Я можу помилятись, а от французи не могли. Як не могли вони нічого протиставити тому, що вніс на поле цей гравець. Він буквально погнав вже ледь не деморалізовану команду вперед! Вперед і вперед! Зараз, переглядаючи цей матч, вже дивишся і бачиш, що людям зводило ноги від болю і втоми, і, попри все…попри все, я дивився, як працює "дойче маншафт"! Постійний тиск на своїх, постійний пресинг французів, темп руху команди зріс – і це в кінці основного часу матчу що й так не виглядав повільним! Один навіс. Ще, удар…знову і…
Рахунок зрівняно!
Додатковий час. І та ж картина. Команди втомлені. Але тепер все в рівновазі…
А потім справді ДРАМАТИЧНА серія пенальті. Як Штіліке не забиває пенальті - він падає мов підкошений з плачем! Хто тоді міг сказати, що це рюмса і нюня?! Саме так за власну країну і грають справжні чоловіки!
А потім настала черга творити чудеса Шумахеру. Два дива. Більше і не потрібно.
Хай фінал програно, відновитись від такої гри було не можливо, а Італія, крім того, мала ще один день додатковий відпочинку…
І все ж мені найбільше запам’ятався Румменіґґе. Вийти на 97 хвилині і встигнути переламати хід гри, вмикнути собою всю команду і де: у півфіналі Чемпіонату світу! Це була фантастична гра команди-бійця…"
Олександр Довбак
Дякуємо усім, хто пише на адресу [email protected]!Ми намагаємося бути майданчиком для вільного обміну думками та прагнемо подавати такий огляд дописів, який найбільш повною мірою відображає спектр думок. Deutsche Welle залишає за собою право оприлюднювати коментарі мовами оригіналу, але й скорочувати й редагувати листи. Ми не цензуруємо дописи, але й не публікуємо пошту образливого чи екстремістського змісту. Редакція може не поділяти думки окремих авторів і не несе відповідальності за факти, викладені у листах та відгуках читачів.