«Знищувачі їжі»

Гори хлібу, озера злитого в каналізацію молока, тонни гнилих апельсинів, сміттєві контейнери, забиті ковбасами у вакуумній упаковці й пластиковими упаковками строкатих йогуртів. Це реальні кадри, показані в документальному фільмі “Taste the Waste“ (“Смак смітника “), знятого кельнським журналістом, сценаристом і режисером Валентином Турном. Фільм показали на центральному телебаченні минулої весни, після чого він вийшов на екрани в розширеній версії й досі викликає резонанс. Услід за фільмом Турн і його співавтор, журналіст Штефан Кройцберґер, видали книгу під назвою «Знищувачі їжі» (“Die  Essensvernichter“). У порівнянні з фільмом, який мав викликати найперше емоційний вплив візуальних образів, книга містить більше фактичної інформації, аналітики й наукових аргументів.

Почни із себе!

«Чому половина продуктів опиняється у смітниках і хто за це відповідає?» - такий підзаголовок книги. Серед відповідей на питання «чому» фігурують: розбещеність західного (і зокрема німецького) споживача, неправильна система маркування продуктів (покупець часто думає, що після дати, зазначеної на упаковці, продукт їсти не можна, а це в більшості випадків не так), «аграрний колоніалізм», ідіотські вимоги до стандартів. Чого вартий лише недавно скасований європейський вердикт про норми допустимої викривленості огірка чи все ще чинна шкала кольорів, за якою визначають рівень достиглості помідорів. Серед «відповідальних» фігурують не лише традиційні зловмисники – концерни, але й кожна німецька сім'я.

Згідно із статистикою, наведеної авторами, найбільшу кількість «харчового сміття» виробляють не багатодітні сім'ї з порівняно невисоким рівнем достатку, як можна було б припустити, а добре забезпечені одинаки, про яких думають, що в них у холодильнику засохлий лимон і повішена від смутку миша. Одинаки купують багато, а от до їди ставляться вередливо. Саме в «одинаків» у сміттєвому відрі опиняється дві треті  продуктів, придбаних у супермаркетах.

Що робити?

На сторінках книги не лише суха інформація, автори також наводять вражаючі факти. Для прикладу: щодня в Німеччині викидають 4,4 мільйона яблук, 660 тисяч яєць і 1,2 мільйона сосисок. Німці – на перших сходинках світового «хіт-параду знищення їжі». Якщо на вантажні автомобілі скласти ті 50 мільйонів тонн продуктів, що «ліквідуються» (спалюються, закопуються, згодовується свійській худобі) у світі за рік, то автоколона простягнеться вздовж усього екватора. Атомна енергетика, викиди вуглекислого газу, парниковий ефект, голод в Африці,  дефіцит води, політичні й економічні кризи по всьому світу – все глобальні проблеми, що так чи інакше пов’язані із «хлібом насущним».

Що робити? Відповідально ставитися до їжі! Не купувати надміру. Не гонитися за дешевизною. Обов'язково думати як про виникнення  продуктів, так і про їхнє вторинне використання. «Споживач вирішує все. Ви вирішуєте все», - написано в книзі «Знищувачі їжі». Вона змусить задуматися над своїм способом життя кожного, хто її прочитає. Хоча й зіпсує на деякий час апетит.

Автори: Анастасія Буцко / Тетяна Русиняк
Редактор: Христина Ніколайчук