Політолог: Путін залишиться при владі, але на іншій посаді
16 січня 2020 р.У щорічному посланні до Федеральних зборів 15 січня російський президент Володимир Путін запропонував внести поправки до конституції РФ. Слідом за цим уряд країни на чолі з Дмитром Медведєвим раптово оголосив про свою відставку. DW поговорила з політологом з берлінського фонду "Наука і політика" Фабіаном Буркгардтом (Fabian Burkhardt) про те, що означають відставка Медведєва та реформа системи влади, запропонована Путіним, і до чого варто готуватися Німеччині.
DW: Як ви оцінюєте те, що відбулося сьогодні (розмова відбулася 15 січня. - Ред.) в Москві?
Фабіан Буркхардт: Сьогодні відбулися дві події: звернення Путіна до Федеральних зборів і заява про те, що уряд РФ йде у відставку. Обидві ці події - несподівані. Спочатку варто сказати про зміни до конституції (запропоновані президентом Путіним. - Ред.). Дискусія про те, що повноваження Путіна перейдуть до іншого органу влади, триває вже не один рік. Путін у своєму виступі окреслив це по пунктах. Що ж до другої події, то останній уряд Дмитра Медведєва був сформований лише в 2018 році, і можна було припустити, що він працюватиме з Путіним ще більшу частину терміну його повноважень.
Чи дозволяють конституційні зміни, оголошені або запропоновані Путіним, зробити висновок про те, як може виглядати структура влади в Росії з 2024 року?
Це потрібно інтерпретувати в контексті так званого "транзиту влади" Путіна, оскільки відповідно до конституції він більше не може брати участь в наступних президентських виборах. Я б сказав, що дещо прояснилося, але, як і раніше, залишається багато запитань. Зрозумілим стало те, що частина повноважень президента буде перерозподілена між іншими державними органами - частина їх перейде до Держдуми, частина - до Ради федерацій. Що стосується уряду, то змін практично не відбулося. Говорилося про посилення контролю над судами, була також згадана необхідність зміцнення ролі Державної ради - принаймні, в конституції (у своєму посланні Путін запропонував закріпити статус Держради в конституції, наразі цей дорадчий орган при президентові РФ є неконституційним. - Ред.).
Багато хто інтерпретує це (заяву про необхідність зміцнення ролі Державної ради. - Ред.) як ознаку підготовки Путіним нової посади для себе після відходу з посади президента. Особисто мені це здається малоймовірним - швидше, це пов'язано з відставкою Медведєва або новою посадою для нього. Оскільки Путін зараз за казахстанським сценарієм, як і Назарбаєв, є головою Ради безпеки, всі повноваження, що стосуються військової сфери та забезпечення безпеки, як і у випадку з Назарбаєвим, перебувають у нього в руках, а якби він став головою Держради, він би їх позбувся.
Відповідно до того, як все це виглядало в зверненні до Федеральних зборів, справді йдеться про зміцнення регіонів і про губернаторів, а не про створення нової форми Політбюро. Рада безпеки в даний момент є найпотужнішим органом в Росії: ті, хто входить до його складу, незалежно від функцій, виконують ключові функції в державі. Тому, я думаю, що наступного року буде цікаво подивитися, що станеться з Радою безпеки.
Що сьогоднішні зміни означають для Берліна і для політики Німеччини щодо Москви? Чи з'являється необхідність змінювати підхід до Росії?
Поки що особливих змін для Німеччини події в Москві не несуть, тому що слід виходити з того, що Путін залишиться при владі й надалі, але, ймовірно, на іншій посаді. Це обіцяє в значній мірі продовження того ж курсу. Значить, Німеччині варто готуватися до конфліктних і, в цілому, складних відносин з Кремлем, які з різних причин зіпсувалися в останні роки.
Мені здається, в цьому контексті варто звернути увагу на два аспекти. Цікаво, хто займе місце глави російського МЗС після відставки уряду. Ми знаємо, що (Сергій) Лавров вже зовсім не молодий і давно займає свій пост (з 2004 року. - Ред.). Перепризначать його або буде знайдена нова особа? Вже лише тому, що у Лаврова багатий досвід і серйозна вага в держапараті, з цим можуть бути пов'язані великі зміни, які матимуть значення для двосторонніх відносин. Зрозуміло, призначення прем'єра теж має значення, але в довгостроковій перспективі.
А міністр оборони?
Це теж суттєвий момент. Але поки що сказати можна небагато. (Сергій) Шойгу відносно недавно займає свій пост (з 2012 року. - Ред.), на відміну від Лаврова, якому в цьому році виповнюється вже 70 років і є формальні приводи (для відставки. - Ред.), тоді як з Шойгу таких підстав немає. Чи будуть тут зміни? Я їх не очікую.
Базове питання інше: в пострадянській історії зміни до конституції - справа рідкісна, тому я припускаю, що на рівні окремих персоналій занадто великих перестановок не буде. В іншому випадку з'являється багато ризиків. Так чи інакше, цікаво стежити за тим, як буде сформований новий кабінет міністрів, чи буде там знайдений баланс між необхідністю до оновлення і спадкоємністю.
Чи правильним є відчуття, що події в Москві - перш за все, внутрішньополітичні зміни, і що вони навряд чи матимуть значення для вибору курсу зовнішньої політики Росії?
Що стосується великих тем міжнародної політики, то я виходжу з того, що нинішні зміни в Москві на курс Кремля мало вплинуть. На Близькому Сході, в напрямку Китаю політика Росії мало залежить від окремих політиків, не думаю, що там щось буде змінюватися. Але дуже цікаво, як розвиватимуться відносини з Білоруссю - тим більше, що варіант, що Путін очолить Союзну державу, вважався одним з можливих сценаріїв збереження ним влади.
Поки що тут залишається багато питань. Тепер все виглядає так, що готуються внутрішньополітичні зміни, які дозволять Путіну залишитися при владі, але це не означає, що в довгостроковій перспективі ослабне тиск на Мінськ на тлі вимог поглибленої інтеграції. Проте зараз сценарій з Союзною державою виглядає менш імовірним, ніж ще тиждень тому.