Операція «викриття»
22 серпня 2012 р.
Чесний та принциповий – таким вважають німецького студента. Мовляв, почуття справедливості у нього настільки загострене, що варіанта списати він просто не допускає. Ну а як вже хтось спіймає на гарячому недбалого одногрупника, коли той заглядає до чужого зошита, то неодмінно розповість йому про побічний ефект такої «неприпустимої поведінки». І не тому, що пильний викладач може відправити на перездачу. Головний аргумент – погана підготовка до іспиту може відбитися на знаннях майбутнього спеціаліста. До такої «проповіді» німецького сусіда по парті студент-іноземець має бути готовим завжди.
Однак результати нового дослідження Fairuse суттєво розвіяли міфи навколо такого стереотипу. Схоже, образ німецького студента - наслідок ілюзії сприйняття, лише обгортка, в яку заховано все те, що характерно будь-якій студентській братії в інших країнах.
Скалка в чужому оці
Соціологи з університетів Білефельда та Вюрцберга оприлюднили для багатьох шокуючу інформацію. На замовлення міністерста освіти та досліджень ФРН в період з 2009 по 2012 років вони провели поетапне опитування, в якому взяли участь декілька тисяч студентів, доцентів та професорів.
В результаті виявилось, що майже 80 відсотків німецьких студентів принаймі один раз в семестр обманюють викладачів. Майже кожен п'ятий вдавався до плагіату при написанні реферату чи курсової роботи. А 95 відсотків випадків присвоєння авторства так і залишаються невиявленими. Але ті ж студенти бурхливо засуджують через плагіат німецьких політиків. Невже в чужому очі скалку бачимо, а в своєму колоди не зауважуємо?
«В німецьких ЗМІ тему студентського обману висвітлюють так, що представники природничих наук виходять чистими з води, - обурюється Себастіан Заттлер, керівник проекту Fairuse. – Про підроблення результатів лабораторних досліджень ніхто не говорить. Хоча в цьому можна дорікнути третині майбутніх природознавців та медиків». Ба більше, дві третини студентів-медиків списують на іспитах у сусідів. Загалом 37 відсотків всіх студентів німецьких вузів вдаються до такого списування.
«В освіту інвестують багато коштів. І якщо люди вдаються до обману, то ці вкладення вважаються нерентабельними, - з прикрістю зауважує Себастіан Заттлер. – Під час навчання студенти не лише отримують знання, але й засвоюють цінності. А з таким підходом не дивно, що доводиться стикатися з корупцією та обманом на місці роботи».
Превентивні заходи
Відслідкувати чіткий взаємозв'язок між навчальною дисципліною та конкретною формою обману вчені не змогли. Як засвідчило опитування, багато що залежить від виду іспиту та успішності студентів загалом. Якщо студент задоволений вибором спеціальності, то він не схильний до обману. Якщо ж він боїться конкуренції з однокурсниками чи просто має страх перед іспитом, то хапається за обман як рятувальне коло.
Загалом певною мірою винні й самі викладачі. «Якщо говорити про превентивні заходи, один з який – більш ефективне навчання наукових методів, то тут ще є над чим працювати», - зазначив в інтерв'ю газеті Die Zeit голова Наукової ради Вольфґанґ Марквард.
На підтвердження цих слів Себастіан Заттлер знову ж таки наводить результати опитування. Викладачі розсаджують студентів на іспитах подалі один від одного і дивляться, аби ті не користувалися смартфонами. Але в той же час лише деякі доценти чи професори користуються спеціальними комп'ютерними програмами для виявлення плагіату. А тих, хто вибірково перевіряє цитати з письмових робіт за допомогою Google та інших пошуковиків, не назбирається навіть 25 відсотків.
Такий «промах» викладачі пояснюють нестачею часу, а також небажанням наперед і без особливої причини підозрювати всіх студентів у шахрайстві. Безумовно, сприятливий клімат для навчання – важлива умова, але для підготовки хороших спеціалістів цього, виявляється, недостатньо.