Польські заробітчани: дорога ціна еміграції

Українцям не вперше чути про батьків, які поїхали на заробітки до Європи, залишивши дітей на виховання дідусям і бабусям. Подібних історій повно і у Польщі. Зокрема, існують інтернет-форуми, у яких покинуті діти розповідають про свої долі та шукають допомоги.

"Привіт, тату. Мені вже 16 років. Минув уже цілий рік, як ти поїхав. Щодня я вдихаю запах твоєї сорочки, яку ти залишив удома, тому що вона не помістилась у валізу", - цитує Марія свого останнього листа батьку, котрий підробляє у Великобританії. "Моя матір вирушила за кордон, коли мені було 13. Власне, вона збиралася лише на пару місяців до Німеччини, адже у нас в Польщі заробляла дуже погано. Не вистачало навіть на одяг. Вона там і понині. Це дуже мене засмучує", - скаржиться 18-річний Томек.

Малгожата Гребер не хотіла доставляти таких болісних переживань своїх доньці Мартіні. І коли усе ж таки наважилась виїхати з Польщі, то узяла 8-річну дівчинку з собою до Англії. У Польщі Малгожата заробляла медсестрою 600 євро на місяць, а в Англії отримувала майже учетверо більше. Однак дуже швидко їй там стало самотньо. Їй бракувало Польщі, родини та друзів. Та й у фінансовому плані все було не так райдужно, як вона собі уявляла. "Рекрутингові агенції заманюють великими грошима, проте кожен, хто планує виїхати, спочатку має добре порахувати, скільки насправді коштуватиме життя у тій чи іншій країні. Успішно все виходить лише у тих, хто виїздить цілим подружжям", - ділиться вона у розмові з DW.

Принизливе життя у Польщі

Через два з половиною роки Гребер повернулась із донькою до Польщі, щоб далі працювати там медсестрою. Але її вистачило лише на півроку: "Дитина була для мене найважливішим. Я ж постійно мала зміни або по 12, або по 24 години, і це було мені вже надто важко. Та й жити на зарплату знову не виходило." Нині Малгожата має добру роботу в межах трирічного проекту в медичному університеті польського Лодзя. Потім вона збирається повернутись до старої роботи. Однак запитує себе, чи дозволить їй зарплата медсестри у Польщі колись мати гідне життя.

Малгожата - радше виняток із правил. Більшість медсестер, які виїхали за кордон та працюють або за власним фахом, або як медичний персонал низької кваліфікації, вже не повертаються до Польщі. А якщо й повертаються, то не у державні медичні заклади.

Польська медицина у скруті

15 років Тереза пропрацювала у шпиталях у Західній Польщі. Коли її дітям виповнилося 14 і 15 років, вона почала регулярно їздити на заробітки до Німеччини. Її шлюб вже на той час розпався, оскільки чоловік, який працював у Англії, знайшов собі іншу жінку. Дітьми опікувалась бабця, яка не давала собі ради з підлітками. І Тереза вирішила повернутися.

У колишній лікарні жінку спіткав шок. Багато її колежанок вже виїхали - до Англії, Німеччини, Норвегії. "Деякі відділення були порожні, інші - настільки переповнені, що пацієнти лежали у коридорах. Роботи було так багато, що я постійно не знала, за що хапатися - годувати пацієнтів чи вести їх у туалет. І кого першим? Це було принизливо, як для пацієнтів, так і для мене", - згадує Тереза.

Тепер вона доглядає за літнім чоловіком поблизу німецького міста Кіль та отримує на руки 1460 євро. Після двох місяців роботи їй завжди потрібно на два місяці до Польщі, аби відновити сили. "У моєму контракті, - пояснює Тереза, - записано: 40 годин на тиждень. На практиці ж я повинна бути напоготові цілодобово. Після двох місяців я почуваюсь абсолютно виснаженою." Утім, вона мусить погоджуватись на такі умови, інакше цієї роботи не отримає. Адже є достатньо багато жінок, котрі частіше готові йти на такий ритм роботи і важку працю - зокрема румунок або українок, каже медсестра.
Висока соціальна ціна еміграції

Після вступу Польщі до Європейського Союзу щонайменше 20 тисяч медсестер з польською освітою поїхали за кордон, здебільшого аби працювати санітарками. У самій Польщі нині налічується 280 тисяч медсестер, і лише 42 тисячам з них - менше сорока років. А середній вік - 51 рік. У 2015 році на тисячу жителів Польщі припадало 5,2 медсестри та 2,3 лікаря (для порівняння, у Німеччині - 13 та 4,1). За цим показником у Польщі - найгірша ситуація в усьому ЄС. Медицина хронічно недофінансується.

Тож не дивно, що персонал дедалі частіше розглядає варіант заробітчанства. Але ця тенденція має погані наслідки для польської соціальної сфери. У 2007 році, через три роки після вступу Польщі до ЄС, близько 1300 дітей опинилися у дитячих будинках та прийомних родинах через те, що їхні батьки виїхали на роботу за кордон. Сьогодні кількість польських  "євросиріт" оцінюють уже в 100 тисяч. Дедалі частіше також говорять про "європенсіонерів", чиї дорослі діти працюють за кордоном.

Гроші замість приватного життя

Тереза також має багаторічний гіркий досвід поневірянь між Польщею і Німеччиною. Вона відчуває, що внаслідок цього багато що в її приватному житті пішло шкереберть. Наприклад, коли її діти були підлітками, її майже не бувало вдома. Того важливого періоду життя вже не повернеш. Колись вона мала соціальне життя, від нього не лишилося й сліду. Із колишніми друзями вона зустрічається чимдалі рідше, багато контактів обірвалося. "Добрим таке життя не назвеш. Життя проходить повз мене", - каже вона.

Тим не менш,55-річна жінка змушена і далі постійно їздити туди-сюди. Адже їй потрібно підтримувати старих батьків, та й оплачувати навчання дітей вона теж хоче. Її така перспектива зовсім не тішить, але й альтернатив у Польщі вона для себе теж не бачить.