Білорусь: економічний бік кризи

Країну, яку часто та, можливо, зарано з насмішкою називають останньою диктатурою Європи, більш точно можна, певно, описати як останню радянську економічну систему без Радянського Союзу. Досі це забезпечувало владу Олександру Лукашенку, але зараз - те саме наражає його владу на небезпеку. "Це економіка, дурню", - можливо, згадує час від часу старіючий правитель слова колишнього президента США Білла Клінтона. А економіка Білорусі настільки залежна від Росії, що дивом здається те, як країні вдалося зберегти, хоч і обмежену, але все ж незалежність від східного сусіда.

Читайте також: Не лише в Мінську: як протестують після виборів у регіонах Білорусі

ВВП Білорусі у 2018 році становив майже 60 мільярдів доларів, більш нових даних немає. При цьому найбільшим торговельним партнером країни без сумніву є Росія: туди йдуть майже 40 відсотків білоруського експорту. Не менш важливим є і той факт, що Росія є найбільшим гарантом держборгу Білорусі - на неї припадають 38 відсотків.

Підтримка з Москви

Але це, можливо, є менш вирішальним, ніж та форма підтримки режиму Лукашенка, яку вже роками застосовував Кремль. Росія надавала Білорусі великі обсяги нафти за цінами, нижчими за ринкові, її переробляли на білоруських нафтопереробних заводах, продукцію реалізовували за світовими ринковими цінами. Німецька газета Das Parlament нещодавно написала, що прямі та непрямі субвенції з Москви, за обережними оцінками опозиції, "до 2017 року становили майже 90 мільярдів євро".

За допомогою цих ресурсів, а також завдяки, як для країн СНД, дуже обережному поводженню з державними підприємствами режиму Лукашенка довгий час вдавалося забезпечувати економічну стабільність. Світовий банк так описує це у своїй доповіді щодо Білорусі: "… покроковий транформаційний процес, який характеризується обмеженими структурними реформами та скромним розширенням приватного сектору".

Читайте також: Коментар: Осінь диктатора Лукашенка

Як наслідок, у Білорусі майже немає олігархів, які б накопичили статки завдяки розпилу та приватизації державних підприємств, а державний сектор і досі забезпечує майже половину ВВП країни. Розбещені держпідприємства гарантують зайнятість та певну стабільність зарплат населенню, лише шість відсотків якого живуть за межею бідності (у "багатій" Польщі, як нагадує газета Le Monde diplomatique, таких майже 15 відсотків). Але державні компанії не допомагають модернізувати економіку.

Динамічний ІТ-сектор

Цим треба завдячувати - щонайменше у двохмільйонному Мінську - активному ІТ-сектору. Світовий банк зазначає, що інформаційні технології та пов'язані з ними компанії донедавна забезпечували таку ж саму частку ВВП Білорусі, як сільське господарство, промисловість та будівництво разом узяті. Не в останню чергу завдяки ІТ-сектору принаймні в столиці країни зростає частка добре оплачуваного середнього класу. Натомість за межами Мінська середній дохід становить близько 200 євро в перерахунку.

Утім, відносна стабільність білоруської економічної системи опинилася під питанням через дві суттєві проблеми: коронавірусну кризу та передбачуваний кінець російської нафтової щедрості.

Читайте також: "Украдені вибори", або Чи визнає Німеччина підсумки голосування в Білорусі?

Іще 1999 року Мінськ та Москва уклали угоду про створення так званої Союзної держави, яка має бути колись утворена як кінцева мета. Та поки що з цього нічого не вийшло, білоруському правителеві Лукашенку досі постійно вдавалося триматися під тиском Кремля.

Щоправда, це мало свої наслідки. На початку 2020 року Москва оголосила тимчасову заборону на поставки нафти до Білорусі. Це одразу ж позначилося на зниженні тамтешнього експорту, що впав на 16 відсотків за результатами першого кварталу. Крім того, білоруський рубль від початку року втратив майже 19 відсотків своєї вартості.

Коронавірус та інші кризи

Тепер же Москва хоче зменшувати допомогу Білорусі поступово до 2025 року. Оглядачі виходять із того, що Мінськ таким чином недорахується 11 мільярдів доларів. Кошти, яких не вистачатиме для того, аби гарантувати соціальний спокій у країні.

Уже за підсумками 2020 року, згідно з прогнозами Світового банку, ВВП Білорусі зменшиться на щонайменше два відсотки (інші розрахунки прогнозують навіть падіння на рівні чотирьох відсотків). Велику роль при цьому відіграють наслідки коронавірусної кризи в Росії - найбільшому торговельному партнері Білорусі. До цього додаються пов'язані з пандемією проблеми ЄС, другого за величиною торговельного партнера.

Та не останньою чергою Олександр Лукашенко втратив довіру внаслідок довгого заперечення коронавірусної кризи та, відповідно, поганого кризового менеджменту. "Без коронавірусного епізоду", пише німецький журнал Cicero, "не пояснити", чому опозиції вдалося настільки масивно збільшити підтримку населення. Коштів для того, аби утримувати своїх прибічників у доброму настрої завдяки матеріальним пропозиціям, як це було раніше, Лукашенкові через кризу, певно, не вистачатиме. Це - ще одне пояснення дедалі більшим репресіям після виборів.