"Бухгалтер Освенціма" перед судом

"Однієї ночі у січні 1943 року я вперше побачив, як у газових камерах вбивали євреїв. Я чув панічні крики людей у газовій камері, коли зачинялися двері", - розповідав Оскар Ґренінґ 2005 року у низці інтерв’ю німецьким газетам. Протягом двох років, з вересня 1942-го по жовтень 1944 року він служив у лавах SS у концтаборі Аушвіц-Біркенау, поблизу містечка Освенцім на півдні Польщі. Вести облік грошей, цінностей і прикрас депортованих - таким було основне завдання Ґренінґа. Тому ЗМІ часто називають його "бухгалтером Освенціма". Сам він не вважає себе винним: "Я нікого не вбивав. Я був лише коліщатком у машині знищення. Я не був зловмисником", - казав він 2005 року.

Обвинувачення: підтримка машини смерті

Десять років потому Оскар Ґренінґ таки постане перед судом. 21 квітня 2015 року у місті Люнебурґ розпочинається процес, який, імовірно, стане останнім з великих судових процесів у Німеччині проти причетних до злочинів нацистів. Оскільки обвинувачений мешкає у маленькому селі поблизу Люнебурґа, саме у цьому місті і відбудеться суд. 93-річному чоловікові закидають пособництво у вбивстві 300 тисяч людей. Обвинувачення обмежені епізодом так званої "угорської акції". Вона відбулася з 16 травня по 11 липня 1944 року. Протягом цих двох місяців SS депортувала до Аушвіц-Біркенау 425 тисяч євреїв з Угорщини. Близько 300 тисяч з них були одразу після прибуття вбиті у газових камерах.

Загалом за цей період до фабрики смерті прибули 137 потягів. Ґренінґ тоді працював і на пероні, куди прибували потяги з депортованими. Він був присутній і під час "селекцій", на яких людей безсердечно ділили на "придатних до праці" і "непотрібних". Він знав, що "відсортованих" відправляли до фіктивних душових не для "дезінфекції", а для вбивства. До завдань есесівця входив, зокрема, збір залишених депортованими на пероні валіз. "Таким чином від тих, хто прибував наступним, мали бути приховані сліди масового вбивства", - зазначено в обвинуваченні обсягом у 85 сторінок. Ґренінґ мав також рахувати знайдені у валізах гроші, сортувати їх і передавати до штаб-квартири SS у Берліні. Його діяльність була підтримкою систематичних вбивств нацистського режиму, констатує обвинувачення.

Цей процес відбувається із запізненням у декілька десятиліть, каже Крістоф Гойбнер, віце-президент громадської організації "Комітет Аушвіц". "Обвинувачений безкарно прожив найважливіші десятиліття свого життя у мирі і на свободі, будучи частиною суспільства", - каже Гойбнер. Ґренінґ, 1921 року народження, був 21-річним юнаком, коли він прибув до Освенціма. Сьогодні він доживає свій вік. Невдовзі йому виповниться 94.

Чому лише тепер?

Чому "бухгалтер Освенціма" лише тепер постане перед судом? Адже відомство з розслідування нацистських злочинів у місті Людвіґсбурґ, яке нині виступає стороною обвинувачення, існує ще з 1958 року. Одна з причин - зміни у практиці правосуддя. Донедавна діяв принцип, що у випадку кожного окремого підозрюваного у нацистських злочинах треба довести саме його особисту провину. Цей принцип змінився після вироку Земельного суду Мюнхена у справі Івана Дем'янюка. Нині вже покійний колишній вахман концтабору Собібор 2011 року був засуджений до п'яти років тюрми за пособництво у вбивстві понад 28 тисяч євреїв. Попри те, що не вдалося встановити, чи вбивав він когось особисто. Його засудили на підставі того факту, що він був вахманом.

Лише в Освенцімі з 1940-го по 1945 рік працювали близько семи тисяч есесівців. "Якби діяли сьогоднішні критерії, у Німеччині довелося би передати до суду обвинувачення проти тисяч чоловіків і жінок", - каже адвокат Томас Вальтер, який представляє на процесі у Люнебурґу близько 30 співпозивачів. "Але цього ніхто не хотів", - констатує Вальтер. Масових судів проти пособників нацистів тоді вирішили не проводити. Був у полі зору слідчих свого часу і Оскар Ґренінґ. Але справу проти нього 1985 року закрили за браком доказів. Йому повірили на слово, коли він запевнив, що "не брав безпосередньої участі у вбивствах". Він, мовляв, "лише стеріг валізи".

Надія на запізнілу справедливість

Суд у Люнебурґу попередньо запланував 27 засідань. Очікується, що вирок буде оголошено наприкінці липня. На суді свідчитимуть близько 60 співпозивачів - колишніх в’язнів або родичів тих, хто загинув у концтаборі Аушвіц. Вони приїдуть із США, Угорщини, Канади та Ізраїлю.

Одна зі співпозивачок - Єва Пустай з Будапешту, яка пережила Аушвіц. "Саме лише уявлення про те, що обвинувачений копирсався у валізах, зібраних моєю матір'ю зі сльозами на очах, і тримав у руках речі моєї маленької сестрички Ґіліке, яку вбили одразу після прибуття, приводить мене у відчай. Я хочу принаймні раз стояти у німецькому суді і розповісти про все, що я бачила", - сказала Пустай в інтерв’ю німецькому виданню Die Welt.