Підніжка біженцю: як закінчилась історія сирійського тренера

Абдель Мохсен тепер в безпеці. Йому більше не потрібно побоюватися бомбардувань або бойовиків терористичного угруповання "Ісламська держава". І йому більше не потрібно думати, як прогодувати свою сім'ю. Після кількох років жаху на батьківщині колишній тренер сирійської футбольної команди "Аль-Фотува" отримав роботу в Іспанії.

Сам того не бажаючи, Осама Мохаммед Абдель Мохсен - це його повне ім'я - став символом трагедії сирійських біженців. На початку вересня йому вдалося дістатися до угорського селища Рьоске біля сербсько-угорського кордону. Разом з іншими біженцями він спробував прорватися через поліцейське загородження. Абдель Мохсен побіг, але спіткнувся - йому підставила підніжку угорська журналістка - співробітниця приватного інтернет-телеканалу N1TV. Чоловік впав на землю і впустив свого сина Заїда, якого тримав на руках.

Після того як інцидент набув широкого розголосу, сирійця запросили на роботу у філію Національного центру підготовки футбольних тренерів в мадридському передмісті Хетафе. DW зустрілася з ним у Мюнхені, куди він прибув відразу після інциденту з журналісткою.

Футбол як мета життя

Історія Абделя Мохсена типова для багатьох представників сирійського середнього класу, змушених, рятуючись, тікати до безпечної Європи. Він народився 1963 року в місті Дейр-ез-Зор на сході Сирії. Вже дитиною виступав за юнацьку збірну місцевого футбольного клубу "Аль-Фотува".

Після закінчення школи Абдель Мохсен отримав кваліфікацію футбольного тренера в університеті міста Алеппо, а потім десять років тренував молодих гравців "Аль-Фотува". На початку 2000-х його призначають відповідальним за підготовку юнацької збірної східних регіонів країни. Пізніше Абдель Мохсен стає членом сирійської асоціації з підтримки та розвитку спорту, проте в липні 2011 змушений залишити цей пост через свої симпатії до сирійської революції.

Протест проти режиму Асада

Абдель Мохсен приєднується до протестного руху - "мирного руху, оскільки я ненавиджу жорстокість" - пояснює він у бесіді з DW. Під час революції він змушений ховатися. Він змінює місця проживання, живе в Дамаску, Дейр-ез-Зорі, Рацці. Однак в один прекрасний день цю територію захоплюють бойовики ІД. У одного з його синів стріляють на порозі батьківського дому, куля влучає хлопчикові в ногу. Незабаром після цього Абдель Мохсен вирішує покинути країну разом з сім'єю.

Абдель Мохсен каже, що біг від двох бід - режиму Асада і "Ісламської держави". Сьогодні Дейр-ез-Зор контролюють обидві групи: сили Асада - саме місто, а ІД - передмістя. Після посилення впливу ІД умови життя в регіоні ставали дедалі гіршими. Багато сімей були змушені покинути місто - в тому числі й через безперервні обстріли з боку урядових військ.

"Команда надії"

Абдель Мохсен біжить зі своєю дружиною і чотирма дітьми в турецьке місто Мерсін. Там він влаштовується на роботу фізіотерапевтом в лікарню. Тоді він також створює футбольний клуб під назвою "Команда надії", який бере участь у кількох товариських матчах.

Однак вартість життя в Туреччині виявляється високою, а зарплату в лікарні не виплачують регулярно. Абдель Мохсен вирішує покинути Туреччину. Він відправляється до свого сина Мохаммеда, який вже дев'ять місяців перебуває в Німеччині, під опікою мюнхенського управління у справах молоді. Абдель Мохсен бере з собою свого молодшого сина, семирічного Заїда. Його дружина з двома іншими дітьми поки залишаються в Туреччині.

По дорозі до Європи

На те, щоб подолати відстань від Бодрума до Белграда, батькові й синові знадобився цілий тиждень і 2500 євро. Окрім деяких проблем з грецькою поліцією, подорож проходить спокійно. Біженці перетинають територію Македонії і направляються далі в бік Угорщини.

Але на сербсько-угорському кордоні стало тісно. "На маленькому шматочку землі зібралися сотні людей. Було брудно й холодно", - розповідає Абдель Мохсен. Біженці хотіли встигнути дістатись до кордону до того, як його закриють. Абдель Мохсен тримав за руку Заїда, який злякався поліцейських, які стояли навпроти, і тому голосно плакав. Хлопчик скаржився на біль у нозі і відмовлявся йти далі.

Батько взяв його на руки і побіг, але спіткнувся - угорська журналістка підставила йому підніжку. Спочатку Абдель Мохсен вилаяв одного з поліцейських, які стояли поблизу. "Я думав, що це він підставив мені підніжку. Я не міг уявити собі, що журналістка могла зробити що-небудь подібне." - каже він.

З Мюнхена - в Іспанію

Заїд під час падінні забився. Але врешті-решт батька і сина відвезли на автобусі до Австрії, де їх радо зустріли. На наступний день Абдель Мохсен розмовляв з журналістами. Вони розповіли йому про відеозапис інциденту, який до того часу вже встигли поширити в соцмережах.

Сирієць досі обурений діями угорської журналістки, яка підставила йому підніжку. "Я цього так не залишу. Йдеться не про мене і мого сина, а про всіх біженців та сирійців," - каже він. Абдель Мохсен збирається найняти адвоката і подати позов до суду на жінку-оператора і її телекомпанію.

Минулої суботи Абдель Мохсен прибув до Мюнхена, де йому нарешті вдалося обійняти старшого сина Мохаммеда. "Німці прийняли нас найкращим чином. Це стало великим полегшенням," - каже футбольний тренер, якого тепер прийняла і інша країна ЄС - Іспанія. Абдель Мохсен вже приїхав до Мадрида разом зі своїми синами. Очікується, що він приступить до своїх нових обов'язків вже найближчим часом.