Референдум у Туреччині: Ізмір каже "ні"

Хусейн Сайгілі не може в це повірити, оскільки він ніколи не думав, що результат референдуму в Туреччині може виявитися таким. "Те, що сьогодні сталося, відкине демократичний розвиток Туреччини на роки назад. Завтра зранку ми прокинемось у ще більш авторитарній державі, у цьому ви можете бути певні. Реджеп Таїп Ердоган правитиме країною так, як правив власною партією, а не так, як це мав би робити нейтральний глава держави", - переконаний 54-річний сивуватий чоловік.

Для Сайгілі це сумне завершення дуже довгого дня, оскільки з п'ятої години ранку до п'ятої години вечора 16 квітня він був спостерігачем на виборах у приміщенні гімназії імені Ататюрка. Чоловік є членом кемалістської "Республіканської народної партії" (CHP). Починаючи з ранніх років Турецької Республіки, ця партія позиціонує себе як захисниця принципів Мустафи Кемаля Ататюрка, батька-засновника сучасної Туреччини.

З 1920-х років Кемалізм був головною ідеологією Турецької Республіки. Тож ідея президента Ердогана замінити цю систему президентською формою правління є для таких людей, як Сайгілі, "немислимою".

Скрізь на вулицях - агітація голосувати "ні"

Ізмір, який до Першої світової війни називався Смирною, є третім за кількістю населення містом в Туреччині, після Стамбула й Анкари. В місті, яке вважається найбільш ліберальним у країні, проживає близько чотирьох мільйонів мешканців. Партія CHP є найбільшою опозиційною силою в країні, і в Ізмірі її вплив дуже сильний.

Майже 70 відсотків людей у місті, які під час цього референдуму проголосували проти реформи президента Ердогана, не є унікальним явищем: під час останніх президентських виборів майже 70 відсотків жителів Ізміра також проголосували проти Ердогана. Тут скрізь відчувається антипатія до президента.

Ердоган? - "Не мій президент"

Туче Езджан сидить з кількома друзями на галявині біля кафе і ресторанів на набережній Ізміра. З пивом у руці, дивлячись на море у напрямку Європи, усі присутні розповідають, що вони, звичайно, віддали свій голос "проти". Не має значення, що Ердоган офіційно перебуває на чолі країни, багато молодих людей тут відверто дотримуються позиції, згідно з якою він - "не мій президент". Але чи розуміють вони "іншу" сторону, яка проголосувала "за"?

Для 24-річної студентки Езджан, яка вивчає політологію, їхні мотиви є зрозумілими: "Серед тих, хто голосував "за", є багато людей, які в часи правління "Партії справедливості і розвитку" (AKP) стали заможними, які мають вигідні справи з урядом. Цим людям потрібна ця співпраця, оскільки вони отримують велику вигоду від уряду, AKP та Ердогана. Також є ще віруючі турки. Дехто з набожних людей насправді думають, що Ердоган та його партія діятимуть за релігійними канонами".

Несправедливі умови під час агітаційної кампанії

Зовсім поруч з місцем, де Езджан та її друзі сидять цього вечора, можна було тиждень тому переконатись, як зухвало Ердоган втручався у боротьбу перед референдумом у Ізмірі. Хоча президент, згідно з конституцією, зобов'язаний дотримуватися нейтралітету, він цілком відкрито агітував за реформу та закликав своїх прихильників підтримати "стабільність у країні".

Експерт з Туреччини Крістіан Бракель (Kristian Brakel) зітхає, коли під час розмови з DW його питають про чесність боротьби. "Прихильники кампанії "так" іноді отримували автомобілі, стенди, вони могли також агітувати у спільнотах прихожан мечетей. Це все є речі, які, насправді, для цього взагалі не можна було використовувати", - критикує він.

З надією на молодь

У центрі Ізміру, у гімназії імені Ататюрка у районі Алсанджак, член партії CHP Сайгілі налаштовує себе оптимістично. Насамперед він покладає сподівання на молодь країни. "Цей результат означає не так багато, наступне покоління бачитиме це все зовсім по-іншому. Я прогнозую цій конституції недовге життя, цей референдум в умовах надзвичайного стану був протиснутий занадто швидко. Погляньте лише на агітаційну боротьбу: вона проводилася зовсім нечесно. Для мене цей результат жодним чином не представляє справжньої волі всього народу", - каже Сайгілі.

Після довгого дня в Ізмірі, після довгого дня голосування по всій країні, з одного погляду на результати підрахунку голосів нічого не залишається, як з ним погодитись. Адже 49 відсотків громадян Туреччини проголосували проти президентської форми правління.