Роман Кофман: «Ці п’ять років я не мав відпочинку»
1 липня 2008 р.
Маестро із 2002 року керував міським оркестром, який за нього отримав горду назву - Бетховенський. Для прощання із публікою і оркестром
Роман Кофман навіть час і місце підібрав стильно. Це було 22 червня, в стінах древнього собору в Альтенберзі біля Бонна, лунала 9-та симфонія Антона Брукнера. Кофман зауважує, адже для боннців це не буденна подія:
«У Німеччині зміна головного диригента в міському театрі чи в оркестрі - таке явище, яке збуджує усе місто. Всі обговорюють, в пресі, на вулицях і так далі. Це свідчить про місце симфонічної музики в житті цього суспільства».
Спочатку в це не вірилося. Німеччина – країна із такими традиціями класичної музики, запрошує керувати симфонічним оркестром диригента з України. До того ж – до Бонна, де народився геніальний Бетховен. Як виявилося, це ще не уся правда. Романа Кофмана також попросили керувати оркестром міської опери.
Приємно вражають афішки із прізвищем Кофмана, які тепер можна зустріти в громадському транспорті в Бонні. Диригент каже: нічого дивного, тут уся країна захоплюється класичною музикою. Водночас, ставленням своїх земляків до своєї роботи маестро дещо розчарований:
«В останній вечір, після останнього концерту, я отримав досить багато подарунків. І один з подарунків, знаєте який оркестр вручив мені на сцені? П’ятитомник рецензій на мої концерти у Німеччині. П’ять томів! У Києві після якогось концерту з’являється рецензія в одній чи двох газетах. То газети - «Дзеркало тижня» і «Комерсант». І ще одне. Я був із Боннським симфонічним оркестром на гастролях у Києві 2004 року. Ми грали там два концерти. Це була подія в житті Києва. Але жодної рецензії в газетах України не було. Жодної!»
На Заході Кофман став експериментувати із репертуаром на межі можливого, українське коріння дало про себе знати. За час його керівництва були поставлені «Євгеній Онєгін» та «Пікова дама» Чайковського, «Сорочинський ярмарок» Мусоргського. Як пригадує український диригент:
«Труднощів не було ні з «Онєгіним», ні з «Піковою дамою», бо ці опери дуже популярні на Заході. Щодо «Сорочинського ярмарку», то це було непросто. Бо Мусоргський шалено популярний на Заході, але інші опери. Ім’я Мусоргського пов’язують в першу чергу з Борисом Годуновим, трошки менше – з «Хованщиною». А «Сорочинський ярмарок» керівники опери навіть не чули, що це таке. Дуже непросто, але вдалося переконати. І потім і колектив театру, і публіка, і критики були страшенно щасливі.»
На постановку опери «Сорочинський ярмарок» Кофман затвердив відомого режисера Тоні Палмера із Великої Британії:
«У світі тих діянь, що існують в західноєвропейській оперній режисурі, екстремальне відношення до класики. Це відомо, не буду розповідати. Я сам підтримую все нове, що з’являється в опері, люблю екстремальні постановки, скажу відверто. Тут все залежить від таланту і почуття міри. Це дуже важливо і у даній постановці англійський режисер Тоні Палмер, театральний і кінорежисер, якраз проявив ці якості в повній мірі. І талант, і почуття міри, і глибоке знання як Мусоргського, так і Гоголя.»
Цікава особливість – у Німеччині прем’єр у оперних театрах на порядок більше, ніж в Україні. Як пояснює Кофман
«Тут при постановці якоїсь опери заздалегідь планується, скільки вона пройде. І потім знімається з репертуару, як би там не було. Чи дванадцять разів, чи шістнадцять. Більше - дуже рідко. Скажімо, «Борис Годунов» чи «Євгеній Онєгін», які я диригував, мали величезний успіх. Оперна зала була заповнена вщерть. Але як останній запланований спектакль відіграли, спектакль був знятий. Бо опера тут планує шість прем’єр на рік, і вони мусять відбутися за будь-якої ціни.»
А от щодо дозвілля, то його не було, зізнається Роман Ісаакович. Навіть попри те, що Бонн є місцем народження геніального Бетховена, часу на прогулянки і кафетерії майже не було:
«Відпочинку тут я не мав ці п’ять років. Звичайно, атмосфера, де Бетховен не тільки народився, а й ходив по цих вуличках на репетиції ще 15-16-річним юнаком, є особливою. Я живу майже навпроти тої церкви, де реєстрували народження Бетховена. Це й справді особлива атмосфера.»
Але із 22 червня контракт Кофмана із Бетховенським оркестром закінчився. Тепер у планах – рідний Київ, де не так цінують класичну музику. Але роботи і там вистачатиме:
«Я хотів би організувати свій фестиваль в Німеччині. Але то справа така майбутнього. Я тільки планую це, думаю, як це зробити. В мене в Києві є камерний оркестр, яким я керую. У мене заплановано досить багато концертів в наступному сезоні. Три концерти в Амстердамі, один концерт в Базелі, концерт в Саарбрюкені, в Лейпцигу. Є концерти на сезон 2009-2010. Є турне, заплановані із київським камерним оркестром, в Іспанії та Німеччині. Так що я повертаюсь до того досить вільного життя, яке було до того контракту.»