Сенсаційна знахідка в Мюнхені
8 листопада 2013 р.Як ми вже повідомляли, у мюнхенській квартирі 79-річного Корнеліуса Ґурлітта, сина відомого німецького торговця мистецтвом Гільдебранда Ґурлітта, ще на початку 2012 року митники знайшли близько 1400 картин, серед яких і чимало шедеврів, що досі вважались безслідно зниклими. Лише зараз про цю знахідку стало відомо широкому загалу. Гільдебранд Ґурлітт належав у "третьому рейху" до вузького кола арт-дилерів, котрі мали дозвіл на торгівлю творами мистецтва, яке нацисти оголосили "дегенеративним" і тому вилучали його з музеїв.
DW: Пане Штетцель, Ви вже багато років займаєтесь питанням повернення спадкоємцям єврейських колекціонерів мистецьких робіт, відібраних у них за часів націонал-соціалізму. Чи здивувала вас знахідка в Баварії?
Штетцель: Так і ні. Мене вразило те, що йдеться про колекцію, яка, судячи з усього, майже недоторканною пережила десятиліття. Це мистецькі роботи, які довгий час вважались такими, що зникли безслідно. Така ситуація є справді винятковою. З іншого боку, в минулому неодноразово були випадки, коли зниклі роботи раптом з'являлись на ринку, або на їхній слід виходили завдяки інвестигативній журналістиці. Фактом є те, що внаслідок величезного мистецького розбою, до якого свого часу вдались нацисти, в колекціях досі невідкритими зберігаються мистецькі твори, які вважаються зниклими. З огляду на це справа Ґурлітта не є поодиноким випадком.
- Особливу увагу привернула до себе інформація про те, що митники зробили цю знахідку ще на початку 2012 року, але спочатку все тримали в таємниці. Чому?
- Це можна пояснити німецьким кримінальним правом. Якщо проти підозрюваного розпочинається слідство, то спочатку все відбувається без публічного розголосу. На Корнеліуса Ґурлітта заведено справу за підозрою в ухилянні від сплати податків. Слідство ведеться вже щонайменше півтора року. У рамках слідства відбулась і конфіскація мистецької колекції. Однак це лише тимчасовий захід. Тобто - після закінчення слідчих дій роботи повернуть їхньому власникові, якщо звичайно вони не використовувались для вчинення злочину.
- Деякі експерти наполягають на тому, що пан Ґурлітт є законним власником більшості знайдених картин, і що у випадку більшості робіт з цієї колекції не йдеться про мистецтво, викрадене нацистами. Ви погоджуєтесь з такими твердженнями?
- Як юрист, який спеціалізується на мистецтві, експропрійованому в роки націонал-соціалізму, я погоджуюсь з такою думкою. Тут ідеться передусім про так зване "дегенеративне" мистецтво, яке 1937 року нацисти вилучали з музеїв і продавали певному колу арт-дилерів. Гільдебранд Ґурлітт, який належав до цього кола, придбав, вірогідно, велику кількість таких творів. Це були придбання, які з правової точки зору він робив абсолютно законно. Як наслідок, Ґурлітти успадкували ці предмети.
- Наскільки вірогідним може бути повернення картин з колекції Ґурлітта тим, хто висуне претензії на ці роботи, якщо ці претензії в деяких випадках виявляться правомірними?
- Поки що тут не можливо дати якусь точну відповідь. Ми думаємо, що певні об'єкти можуть бути й в колекції Ґурлітта. У зв'язку з цим цікаво, що прокуратура конфіскувала не лише мистецьку колекцію, але й ділові папери й інвентаризаційні списки. З цих документів можна простежити історію картин, що, безперечно, є дуже важливим. Також і ця інформація має стати публічно доступною.
Маркус Штетцель є юристом і фахівцем з питань реституції. У багатьох справах він представляв інтереси спадкоємців, які вимагали повернення їм експропрійованих нацистам мистецьких робіт.