Синагоги в Німеччині

Націонал-соціалісти в ніч з 9 на 10 листопада 1938 року знищили сотні синагог. Так звана "кришталева" ніч погромів стала апогеєм насильства проти євреїв. Деякі з синагог після Другої світової війни було відбудовано, а деякі - витримали нищівний удар нацистів.

Місто Дрезден 2001 року святкувало відкриття нової синагоги. Споруда у формі куба має символізувати коріння єврейської громади в місті. Будівля постала на історичному місці - саме там до 1938 року стояла стара дрезденська синагога.

Три роки тривав ремонт синагоги на берлінській Рикерштрасе. 2007 року під час освячення члени громади внесли до будівлі сувої Тори. Збудована 1904 року синагога, розрахована на 1200 місць для сидіння, є найбільшою у Німеччині. 1938 року її оминув вогонь нацистів, але вермахт перетворив цю культову споруду на стайню для коней. З 1953 року будівлю знову використовують як синагогу.

У синагозі в Целле юдеї, які вижили, вже 1945 року проводили богослужіня. А раніше, у листопаді 1938 року, нацисти штурмували найстарішу, збудовану 1740 року, синагогу Нижньої Саксонії, повикидавши на вулицю сувої Тори. Згодом там зачиняли євреїв аж до часу їхньої депортації. Влада Целле потім відновила синагогу, 1974 року її було освячено.

Юдейська громада у Шверині після закінчення холодної війни продовжувала зростати: багато євреїв з колишнього Радянського Союзу тоді переїздили до Німеччини. 2008 року в місті було освячено нову синагогу, споруджену на старому фундаменті. Зруйнували синагогу самі юдеї, яких нацисти змусили це зробити.

1910 року відкрита Вестенд-синагога у Франкфурті-на-Майні виблискувала яскравими барвами. Це остання з чотирьох великих франкфуртських синагог. Вона ж була єдиною, яку не повністю зруйнували у "кришталеву" ніч погромів, оскільки вогнеборці у винятковому порядку загасили полум'я. Утім, і у Франкфурті нацисти спустошували крамниці та відправляли євреїв у концтабори.

Купол нової синагоги височіє над берлінськими дахами з 1866 року. Розрахована на три тисячі людей вона тоді була найбільшою синагогою у Німеччині. У листопаді 1938 року поліцейський перешкодив її зруйнуванню. Війна та час призвели до того, що від будівлі залишилися тільки рештки фасаду. Нині у середині споруди діє виставка, що інформує про життя юдеїв, а також є місце для молитви.

"Мій дім - дім для молитви всіх народів". Ця біблійна цитата зустрічає відвідувачів Нової синагоги у Гельзенкірхені. Нова будівля постала 2007 року на місці, де 1938 року пертворилася на дим стара синагога. Заходи безпеки, наприклад, камера спостереження на стіні синагоги, засвідчують, що страх перед антисемітизмом і насильством і нині великий.

1946 року у байройтській синагозі знову правляться служби. Це єдина синагога у стилі бароко, що збереглася, і яка й нині слугує релігійним цілям. Спершу з 1715 року споруда слугувала оперним театром, згодом єврейська громада перетворила її на свою синагогу.

Власне, будівля на єврейському цвинтарі була місцем жалоби. Але тоді націонал-соціалісти зруйнували синагогу в центрі Галле-на-Заале. 1953 року громада перетворила цей жалобний зал, споруджений 1894 року, на синагогу. Це єдина синагога в Німеччині, що розміщена на єврейському цвинтарі.

З часів Голокосту цього не було у Кельні. 2012-го року у кельнській синагозі посвятили в равини одразу чотирьох людей. Після "кришталевої" ночі будівля перетворилася на руїну, лише 1959 синагога запрацювала знову. Так само, як і в Кельні у багатьох місцях у Німеччині відродилося юдейське життя, яскравий доказ - нові синагоги.