Як деякі країни намагаються заробити на кризі біженців

Криза біженців перевернула в Європі усе догори ногами. Чимало з того, що досі вважалося беззаперечним, тепер стало відносним. Це стосується також і економічних критеріїв стабільності країн-членів ЄС. Дехто вважає, що вони тепер витрачатимуть так багато коштів на біженців, що Єврокомісії доведеться врахувати це в бюджетних параметрах.

Загалом Брюссель це усвідомлює. Голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер, пообіцяв наприкінці жовтня тим членам ЄС, яких особливо зачепила криза, більш гнучкі підходи щодо трактування правил. Приміром, Австрія має хороші шанси, аби врахувати ці спеціальні кошти у держбюджеті. Утім, Юнкер зазначив: "Є країни, серед них і деякі великі, які роблять замало". Тут він, ймовірно, мав на увазі Францію. У Парижа вже кілька років проблеми з бюджетом. Але це не має нічого спільного з біженцями, адже Франція приймає лише небагатьох із них порівняно з іншими країнами-членами ЄС.

Вочевидь, Єврокомісія побоюється, що країни-члени ЄС прагнутимуть скористатися кризою біженців, аби змусити Брюссель до особливих поступок. Так само це бачить і федеральний уряд у Берліні. Речник мінфіну Німеччини Мартін Єґер заявив з цього приводу: "Ми вважаємо хибним послаблювати пакт про економічну-фінансову стабільність (документ, який передбачає обмеження для дефіциту бюджету країн-членів ЄС. - Ред.) на тлі згаданих проблем".

"Інші теж так роблять"

Особливо моторним у цьому сенсі виявився уряд Греції. Оскільки Афіни втілили лише добру чверть вимог щодо реформ, кредитори поки не виділили їм два мільярди євро наступного траншу позики. Тож грецький уряд у розмові з партнерами повів мову про певні кроки назустріч Афінам з огляду на навантаження через кризу біженців. На думку Янніса Музаласа, заступника грецького міністра внутрішніх справ, відповідального за питання міграції, "те ж саме роблять Італія та інші країни".

Ніхто не сперечається, що Греція опинилася під серйозним навантаженням. Але Афіни вже одержали від Єврокомісії близько шести мільйонів євро допомоги для забезпечення потреб біженців. У кожному разі, уряд Німеччини теж не хоче "давати поблажок", як недвозначно заявив речник Єґер. Крім того, міністр закордонних справ Франк-Вальтер Штайнмаєр під час свого візиту також закликав Афіни "не вдаватися тепер через незначні труднощі до формулювання нових побажань чи висування вимог".

Образа на нових країн-членів ЄС

Однак фінансові аспекти нині навпаки використовуються як засіб тиску - коли йдеться про розподіл біженців. Голова Єврогрупи Єрун Дейсселблум запропонував: "Країнам-членам ЄС, які відмовляються співпрацювати в питаннях прийому шукачів притулку, слід, мабуть, скорочувати кошти на розвиток, що надходять з боку Брюсселя". З ним згоден також і Герберт Ройль, голова групи ХДС/ХСС в Європарламенті: "Нам слід подумати про те, як обходитися з країнами, що поводяться абсолютно не солідарно".

За оцінкою Єврокомісії, подібні кроки було би складно реалізувати із правової точки зору. Яніс Еммануїлідіс із брюссельського експертного центру European Policy Centre вважає, що вдаватися до таких засобів було би політично нерозумно. "У такій делікатній справі, як криза біженців, слід спробувати знайти компроміси та зрозуміти іншу сторону", - радить експерт.

Про те, наскільки великим виявилось розчарування деяких країн Західної Європи через безкомпромісну позицію нових країн-членів ЄС у питанні біженців, свідчить нещодавнє несподівано недипломатичне зауваження єврокомісара з питань фінансів П'єра Московісі, який сам походить із Франції: "Це було нашим обов'язком, прийняти країни, що звільнилися від радянської тиранії. Ми робили це з ентузіазмом". Але тепер, зауважує він, проглядаються "великі культурні розбіжності між деякими з цих країн та колишньою Західною Європою".

Анкара одержала додаткові важелі впливу

Особливо значні додаткові важелі впливу отримав уряд в Анкарі, адже через Туреччину більшість біженців потрапляють до Європи. Хоч Анкара й пообіцяла, стримувати шукачів притулку від втечі до Європи та приймати біженців знову, за це доведеться дорого заплатити. Федеральна канцлерка Німеччини Анґела Меркель пообіцяла напередодні виборів президентові Реджепу Таїпу Ердогану фінансову допомогу, послаблення візового режиму та підтримку під час переговорів про вступ до ЄС, які доти дещо загальмувались, хоч вона і вважається затятою противницею повноцінного членства Туреччини в ЄС та цілком бачить недоліки з правами людини у цій країні.

Хай там як, а ЄС опинився під тиском. Голова Єврокомісії Юнкер нещодавно привселюдно визнав в Європарламенті: "Підходить нам це чи ні, але ми змушені співпрацювати з Туреччиною". Пізніше в Парижі він заявив: якщо Анкара "відкриє свої шлюзи", тоді до ЄС прибудуть вже від двох до трьох мільйонів біженців. Тож Європі, за словами Юнкера, слід "заплатити туркам ціну".

"Єрдоган зможе багато вимагати, а ми будемо готові багато віддавати", - вважає Яніс Еммануїлідіс. Утім, лише тоді, "коли він дійсно буде в змозі втілити те, що пообіцяв". На думку експерта, криза біженців хоч і не призведе до розпаду Євросоюзу, однак стане для нього "дуже складним викликом", який ЄС долатиме ще упродовж багатьох років.