Україна, Німеччина, цілий світ: куди податися з німецьким дипломом?

Сергій Маїло з українським дипломом бакалавра поїхав вчитися до Німеччини. У Мюнхенському університеті Людвіґа Максиміліана отримав спершу диплом магістра, потім докторський ступінь за спеціальністю фізика. Вже декілька років він працює за фахом у Швейцарії. "У Німеччині влаштуватися у моїй сфері важко навіть німцям. Попри те, що науці тут надають великого значення. Тому я шукав місце за кордоном. Я ще молодий, і хочу побачити світ. Єдине, що мені було точно зрозуміло: в Україні мої знання не затребувані. Зрештою, я опинився у Швейцарії",- розповідає Сергій.

Зі свого досвіду знаючи, як важко зорієнтуватися по закінченні навчання, Сергій Маїло разом з іншими активістами Союзу українських студентів у Німеччині взявся організовувати "кар’єрну біржу" для українців, які навчаються або щойно закінчили німецьку вищу школу. Разом з друзями по СУСНу він півтора роки присвятив підготовці до першого такого заходу для українців у Німеччині. Результатом стала конференція "Нові шанси – нові ринки", яка відбулася днями у Майнці. Інтерес до заходу виявився величезним – порожніх місць у великій конференц-залі торгово-промислової палати Майнца не виявилося.

Головна ідея конференції полягала у тому, аби показати молодим українським фахівцям можливості працевлаштування у німецьких фірмах, які ведуть бізнес в Україні. На конференції виступили експерти, які консультують німецькі підприємства під час виходу на український ринок. У студентів була нагода поспілкуватися зі спеціалістами з рекрутингових компаній.

Перший кар’єрний форум для українських студентів

Широкі кар’єрні можливості, як засвідчила конференція, українсько-німецька ділова співпраця відкриває насамперед перед економістами, юристами, інженерами або програмістами. Оксана Янко з Житомира нині навчається у Вісбаденській бізнес-школі за спеціальністю International Business Administration. Паралельно з навчанням Оксана працює за фахом у компанії, яка займається нерухомістю.

Отримавши диплом, вона планує спробувати свої сили в одній з компаній, яка реалізовує проекти в Україні. "Я знаю німецький менталітет, я знаю український менталітет. Мені здається, що це стане мені в нагоді, якщо йтиметься про налагодження економічних зв’язків між Україною і Німеччиною",- каже Оксана.

Цінні кадри з українським корінням

Спеціаліст із підбору персоналу Карола Шеффель переконана, що такі молоді фахівці як Оксана – дуже цінні кадри для німецьких компаній, які інвестують в Україну або хочуть вийти на український ринок зі своєю продукцією. "Зі свого досвіду можу сказати, що компанії шукають таких людей. Вони не лише знають мову і тонкощі роботи з українцями. Європейський диплом дає роботодавцю чітке уявлення про кваліфікацію молодого фахівця. Зазвичай до німецького диплома не треба додавати купу рекомендацій – роботодавець одразу розуміє, з ким має справу",- наголошує Шеффель.

За словами "хед-хантерки", кваліфіковані українці з німецьким дипломом і кількарічним досвідом роботи у Німеччині можуть претендувати на непогану зарплатню. "Управлінський персонал з такою кваліфікацією дуже цінується. Можна розраховувати на зарплатню, яка значно перевищує середні показники в Україні",- каже Карола Шеффель.

Набратися терпіння

Отже, навіть шукати кар’єрні перспективи на батьківщині варто з деяким досвідом роботи у Німеччині. Однак влаштуватися тут нелегко. У цьому пересвідчилася Анна Лисак з Дніпропетровська. З отриманим у Майнці дипломом економіста вона півроку шукала роботу: Анні довелося розіслати своє резюме у понад сто компаній по всій Німеччині, аж поки її запросив роботодавець. "Взяли на роботу не одразу. Спершу довелося проявити себе на піврічній практиці. Мені ще пощастило, що цього літа спростили законодавство про прийняття на роботу іноземців",- каже Анна. Тепер німецькі роботодавці вже не вимушені доводити у відомствах, що іноземець, якого вони беруть на роботу, є незамінним фахівцем, а німецьких претендентів із такою кваліфікацією немає.

Анна зізнається, що коли навчалася, ставила собі за мету залишитися у Німеччині, а з Україною нічого спільного мати не планувала. "Тепер мені здається, що було би цікаво у майбутньому втілювати якісь спільні проекти з партнерами в Україні",- зізналася Анна Лисак після спілкування з німецькими інвесторами, які працюють в Україні.

"В Україні можна швидше професійно розвиватися"

Повернутися до України, здобувши освіту у Німеччині, наважуються одиниці. Надто разючими здаються контрасти у житті двох країн, молоді фахівці часто не впевнені, що їхні знання і досвід будуть належним чином оцінені на батьківщині. Всі побоювання не зупинили випускника Реґензбурзького університету, киянина Юрія Дідевича. Нині юрист з німецьким дипломом працює у Торгівельно-промисловій палаті Львова. "Ми з одним німецьким колегою заснували Європейський офіс при палаті. Займаємося економічним консалтингом, шукаємо інвесторів для Львова, налагоджуємо ділові зв’язки",- розповідає Юрій. Він переконаний, що в Україні професійне життя цікавіше, можна швидше професійно розвиватися. "Запровадити німецький підхід до роботи в екстремальних українських умовах – це серйозний виклик. Я впевнений в успіху своєї справи і бачу більше кар’єрних шансів в Україні",- наголошує Юрій.

Втілювати в життя ідею Європейського офісу Юрію допомагає CIM – Центр міжнародної міграції та розвитку, що у Франкфурті-на-Майні. Ця організація допомагає іноземним фахівцям з німецькими дипломами, які повертаються на батьківщину, втілити свій закордонний досвід в інновативні проекти. Зокрема, CIM протягом двох років надає фінансову підтримку – до 1600 євро щомісяця. Програми CIM Юрій представив на форумі у Майнці. Візитівки у нього розібрали за лічені хвилини. Можливо, тих, хто вертатиметься в Україну, завдяки програмам CIM стане хоч трохи більше.

"Хочу за океан"

Утім, киянка Анна Олійник, яка отримала у Мюнхені диплом біолога, не поїде в Україну навіть з фінансовою підтримкою. Молодий фахівець каже, що за її фахом на батьківщині немає жодних кар’єрних перспектив. Вона вирішила отримувати PhD в Австралії. Адже, на думку Анни, у таких країнах як США або Австралія можна значно швидше досягти кар’єрного успіху у сфері досліджень, ніж у Німеччині. "Тут я з дипломом отримала лише роботу асистента. А це дуже нудно і не відповідає моїй кваліфікації",- нарікає випускниця Мюнхенського університету.

Німецький диплом відкриває двері для кар’єри будь-де у світі. Однак тим, хто, як Анна Олійник, вирішив отримувати науковий ступінь не в Німеччині, варто мати на увазі: без стипендії це може бути тяжко. Адже, на відміну від Німеччини, приміром, в Австралії аспіранти не отримують грошей, а навчання часто коштує чимало. Натомість німецькі університети платять 50 відсотків від зарплатні наукового співробітника. Отже, перед тим як шукати щастя за океаном, треба добряче зважити всі "за" і "проти".

Автор: Євген Тейзе
Редактор: Захар Бутирський