Утримання від інтернету: мода чи потреба?

Утримання від інтернету може вже незабаром перерости у справді модну молодіжну течію. У США нині організовуються цілі об’єднання людей, які тікають на острови без інтернет-зв’язку, щоб дотримуватися деякий час так званий «цифровий піст».

Європу такі тенденції теж не оминули. Зокрема, в Німеччині нещодавно вийшло дві книжки на цю тему. Одна з них під назвою „Я поки поза мережею“.

Місяць у режимі оffline

На цілий місяць вийти з мережі, тобто прожити в режимі оffline, вирішив берлінський журналіст Кристоф Кох. Він відмовився використовувати в цей час інтернет і мобільний телефон. «Мене не можна назвати людиною, налаштованою критично чи скептично до інтернету. Зазвичай я досить активний користувач. У мене є свій власний блоґ, профілі на Twitter, Facebook, я охоче користуюся е-mail і взагалі навіть дуже прихильно ставлюся до нових медіа»,- розповідає Кристоф Кох.

Після того, як йому відключили інтернет, Кристоф страшенно переживав і відчував навіть своєрідну «ломку». «Перші два дні в мене боліла голова, я не міг розслабитися, постійно нервував, але водночас і страшенно нудився. Адже абсолютно раптово інакше виглядала більша частина мого звичного дня, коли я пишу електронні листи, щось розшукую в Інтернеті, тощо.»

Статистично доведено, що понад половина німців навіть у відпустці перевіряють свою робочу поштову електронну скриньку. А дедалі більше людей стогнуть від того, що їм доводиться читати забагато електронних листів. Водночас вони навіть вдома, перед тим, як йти спати, знову ж таки переглядають свій e-mail.

Життя без інтернету: за і проти

Кристоф Кох хотів своїм експериментом довести, що можна жити й без інтернету, й пішов на примусову паузу. Багато психологів вбачають саме в такому намаганні призупинитися чіткі симптоми «цифрової залежності». Інший інтернет-фанат Штефан Мор вважає такі твердження й експеримент Коха перебільшенням і радше сміється з прибічників утримання від інтернету.

«Гадаю, що йдеться просто про новий нетривалий тренд такого собі «знеприскорення» життя. Це – своєрідна відповідь на захоплення інтернетом, яка з’явилася для того, щоб на цю тему писалися й продавалися книги , які непогано продаватимуться. Але я не вірю, що з цього розвинеться справді мода»,- каже Штефан Мор.

Він керує підприємством "Юнґфонматт/некст", яке є інтернет-підрозділом великої рекламної компанії з Гамбурга. Для нього прибічники такої поведінки, як у Коха – потенційно втрачені клієнти. Адже інтернет-реклама їх просто не досягає. «Я сам – частина генерації телебачення. Тоді ще не було комп’ютерів, і для мене нормальна справа – ввімкнути увечері телевізор. Але при цьому в мене на колінах ще комп’ютер, ввімкнений мобільний телефон, а ще я просто спілкуюся зі своєю дружиною», - розмірковує Мор.

При цьому він говорить при цьому принаймні вдвічі швидше, ніж Кох, який переконаний, що під час свого «цифрового посту» мав можливість переглянути своє життя. «У мене було відчуття, що я повернувся до себе, передусім тому, що я виявився відрізаним від усіх. У відчув себе самотнім, але й шукав можливість щось зробити з цим часом, який у мене з’явився. Приміром, зустрітися з кимось, а не просто жалітися, що ніхто не пише «мейлів» чи не шле SMS. Адже це так чи інакше було просто неможливим», - каже Кох.

Після свого місячного утримання від інтеренту берлінський журналіст відчув потребу в таких регулярних «розвантаженнях». Нині він проводить поза мережею й без мобільного телефона принаймні один день на тиждень – суботу. Натомість Штефан Мор залишається на своїй позиції і не бачить потреби в «цифровому утриманні».

Автори: Дирк Шнайдер / Леся Юрченко

Редактор: Захар Бутирський