Колективні офіси

Апчхи! І ось – колеги чхають звідусіль. Офісні приміщення з відкритим простором пропонують великий асортимент вірусів та інфекцій. Один може заразити всіх із вірогідністю в 60 відсотків, підрахували вчені. Проте колективні офіси приховують й інші небезпеки…

Терпи, терпи, терпець тебе шліфує

Що більше людей в одній кімнаті, то вищий рівень невдоволення умовами праці, підрахували науковці з Вищої школи Люцерна в Швейцарії, опитавши близько 1200 офісних працівників. 40 відсотків респондентів, котрі працюють у спільних офісах, дуже незадоволені умовами праці. При цьому 80 відсотків гордих власників окремих кабінетів претензій не мають.

Спільний кабінет – мов театральна сцена. Ось-ось спалахне конфлікт. Хтось балакає по телефону, поки колега намагається зосередитися. Комусь для продуктивної роботи потрібне свіже повітря, а сусід мерзлякувато загортається в теплий шарф. Люди приносять до офісу і настрій, і проблеми.

"Це цікава тема, – вважає експерт Німецького інституту стандартизації (IDN) Маркус Драґа. – Сьогодні існують норми лише щодо розстановки меблів та організації місць для комунікації". Він пояснює, що в багатолюдних офісах на одного співробітника має виділятися більша площа, ніж в окремих кабінетах, – 12-15 квадратних метрів. Причина – численні проходи й необхідність захистити робочі місця від сторонніх очей та вух.

Відстань між робочими місцями, соціально прийнятна для німця, – 1,3-4 метри. "Вигляд безкрайньої території офісу безрадісний. Тому бажано встановлювати між робочими місцями перегородки", – пояснює експерт Товариства праці та ергономіки Улла Віттіг-Ґец.

І шкідливо, й корисно

За даними цієї організації, співробітники кожного десятого підприємства Німеччини працюють у колективних приміщеннях. Перевагою таких офісів-мурашників називають швидкий і спонтанний обмін інформацією. "Відкрите планування має сенс, коли невід'ємними частинами діяльності є не концентрація і спокій, а спілкування і співробітництво, наприклад, у рамках проектної групи чи відділу, – вважає Улла Віттіг-Ґец. – А якщо й керівництво сидить у тому ж приміщенні, цим підкреслюється демократичність організації".

Класичний приклад – видавництва і редакції, де спілкуються безперервно. 24-літня журналістка Наталя встигла попрацювати у сфері ЗМІ Росії та Німеччини і вважає, що в колективних приміщеннях легше встановити контакт із колегами й почати дружні стосунки. "Приємно, що сусіди пригощають цукерками і відразу допомагають вирішити всі питання, – каже вона. – Але не вистачає власного простору, не почуваєшся на роботі затишно, а головне – всі знають усе про всіх".

Нічого особистого?

Є два способи організувати роботу в таких приміщеннях. Згідно з політикою "чистого столу", в кінці робочого дня на столі не має лишатися нічого зайвого чи особистого, як, наприклад, у штаб-квартирі Boston Consulting Group у Мюнхені.

Якщо ж підхід індивідуальний, як, наприклад, в офісі Google у Гамбурзі, співробітники можуть дозволити собі творчий безлад. Між іншим, учені Ґронінґенського університету констатували, що це підвищує продуктивність праці та креативність. "Якщо ж робочі місця стандартизовані, а індивідуальність не допускається, це може бути контрапродуктивним", – підкреслює Улла Віттіґ-Ґец.

Ефективність роботи знижують й інші фактори. "Що більший офіс, то складніше забезпечити всіх працівників денним світлом і свіжим повітрям", – зауважує Маркус Драґа. Крім того, в багатонаціональних компаніях спільні офіси загрожують і зіткненням культур на побутовому рівні. Наприклад, наукова співробітниця університету в Майнці Євгенія чудово ладнала з колегою з Індії. Але та за найкращими кулінарними традиціями додавала до їжі забагато спецій і приносила її з собою. "Я терпіла, а потім не витримала й попросила її не заносити їжу до приміщення, – згадує Євгенія. – Я боялася, що вона розсердиться чи образиться, але міжнародні переговори закінчилися успішно".

Суб'єктивне сприйняття ароматів – характерна проблема. Це стосується не лише щойно завареної "моментальної" локшини, а й модних парфумів. Не користуйтеся ними в офісному приміщенні, рекомендують у Німецькій раді з етикету. Оскільки елементарний акт провітрювання теж може спричинити затяжну війну, устав потрібен і тут. "Просто так відчиняти вікно – неввічливо, – пояснює експерт із етикету Аґнес Ярош. – Але якщо десятеро мерзнуть чи задихаються через одного, це не доцільно". Коли нема згоди, вирішує більшість.

Шум, а бійки немає? Це тимчасово

Кажуть, чути зайве – так само важко, як не чути потрібне. Рівень шуму в багатолюдному офісі не порівняти з гуркотом на сусідньому будмайданчику. Але чужі розмови по телефону та спілкування колег – справжня перешкода для людини, котра не бере в цьому участі.

Розмови колег постійно відволікають 60 відсотків тих, хто працюють у великих приміщеннях. Для порівняння: в офісах для двох-трьох людей на це скаржаться тільки 30 відсотків співробітників, пише видання Zeit online.

Щоб запобігти офісним війнам, експерти Товариства праці та ергономіки радять планувати відкриті приміщення міждисциплінарно. Окрім розробки кодекса поведінки, рекомендують використовувати звукоізолюючі оброблювальні матеріали, розділяти робочі місця ширмами або меблями, а також розсаджувати працівникв згідно з робочими процесами.