Імунотерапія діабету

Цукровий діабет – це порушення вуглеводного обміну, через який припиняється окислення наявного в організмі цукру. Захворювання пов'язано з дефіцитом інсуліну – гормону, який виробляють так звані бета-клітини острівців Лангерганса підшклункової залози. У більшості випадків медикам доводиться мати справу з цукровим діабетом другого типу – форма, яка зазвичай розвивається у людей за 40. У них підшлункова залоза починає виробляти недостатньо інсуліну.

На щастя цукровий діабет першого типу рідко трапляється у лікарських буднях. Адже хвороба небезпечніша: вона розвивається з юності або й з самого дитинства і протікає значно складніше. Їй притаманний так званий аутоімунний характер: через невідомі поки причини Т-клітини імунної системи починають сприймати бета-клітини підшлункової залози в якості чужорідних і руйнують їх. Як наслідок організм повністю перестає виробляти інсулін.

Діабет – необоротня хвороба? Вчені кажуть – ні!

Життя цих хворих повністю залежить від своєчасного введення інсуліну ззовні. В іншому разі, паціент впадає в діабетичну кому і помирає. До наших днів захворювання вважалося невиліковним, однак нещодавно американські іммунологи розробили новий рецепт для подолання діабету першого типу. Хоч і на разі свою ефективність він продемонстрував лише при лікуванні мишей.

У одній із наукових лабораторій медицинського факультету університету Північної Кароліни в Чапел-Хіллі мишам, одразу ж після появи у них перших симптомів, дослідники зробили з інтервалом у три дні дві ін'єкції. Але не інсуліном, а спеціальним розчином, який містить в собі спеціальні антитіла. «Основне питання, на яке ми хотіли знайти відповідь: чи можна у мишей процес розвитку діабету повернути у зворотній бік. Відповідь виявилася ствердною», - пояснив науковий співробітник лабораторії Роланд Тіш (Roland Tisch).

Миші одужали раз і назавжди

Антитіла, що були використанні в експерименті, нейтралізують ті самі Т-клітини іммуної системи, котрі знищують бета-клітини підшлункової залози, які виробляють інсулін. Ефект перевищив усі сподівання. «У деяких тварин обсяги цукру в крові нормалізувалося вже через два дні, більшість довелося лікувати до шести днів. Ми спостерігали за ними декілька місяців, іноді понад рік. І жодних рецидивів – вони одужали раз і назавжди», - зазначає співробітник.

Взагалі-то імунотерапія проти діабету – явище не з нових. Антитіла випробобувалися вже й на людях. Де-не-де експерименти навіть увінчалися успіхом. Але говорити про справжній прорив недоречно. Роланд Тіш пояснює: «Головний недолік цих антитіл полягає в тому, що вони знищують, всякому разі на якийсь час, повністю усі Т-лімфоцити. І організм залишається беззахним, тобто втрачає здатність боротися з інфекціями, патогенними бактеріями і вірусами».

Перевага антитіл – їх вибірковість

Роланд Тіш стверджує, що йому разом з колегами вдалося віднайти такі антитіла, котрі не знищують все підряд. «Наші хоч іноді і зв'язуються з усіма Т-ліфоцитами підряд, але не знищують їх. Повністю зникають лише ті Т-клітинами, котрі викликають дисфункцію підшлункової залози. Тож іммуна система миші може й надалі чинити опір інфекції», - пояснює науковець.

«Тепер наша ціль – випробувати аналогічні антитіла на людях, - каже Роланд Тіш, - антитіла, котрі використовувалися в данному дослідженні, - розраховані лише для мишей і зв'язуються вони виключно з їхніми клітинами. Тепер ми зайняті пошуками аналогу таких антитіл для людей».