Чому Європа втрачає інтерес до конфлікту на Донбасі?

Слово "війна", якого так старанно уникали в своїх виступах представники міжнародних гуманітарних організацій, вимовила зрештою з трибуни берлінської конференції "Україна: забута криза в Європі?" в середу, 22 листопада, проста лікарка з міста Попасна (воно розташоване в тій частині Луганської області, яка контролюється владою України). Віра Гурова, головна лікарка районного центру первинної медико-санітарної допомоги в Попасній, народилася в Слов'янську, вчилася в Донецьку і живе в Луганській області вже 29 років.

Лікарів у регіоні не вистачало і до війни, каже вона, тепер же ситуація стала ще гіршою. Більшість лікарів - люди пенсійного віку. Ліків не вистачає, ціни на них ростуть. Захворюваність на діабет серед дітей зросла в три-чотири рази. Не кажучи вже про посттравматичний стресовий синдром, з яким діти справляються гірше дорослих.

За словами Віри Гурової, жителям західноєвропейських країн важко уявити, як це - провести ніч узимку за температури повітря мінус 15 в чистому полі в машині з увімкненим двигуном, чекаючи своєї черги на контрольно-пропускному пункті через лінію розмежування - смугу, що розділяє Донецьку та Луганську область на дві частини кожну. Одна перебуває під контролем уряду України, іншу контролюють проросійські сепаратисти. Щомісяця українські громадяни перетинають її в обох напрямках понад мільйон разів.

Мільйони нужденних на Донбасі

Сумна унікальність того, що відбувається з 2014 року в Донецькій і Луганській областях - і в цій думці зійшлися практично всі, хто виступав на конференції в Берліні - це неймовірно велика кількість мирних жителів, яких торкнулися бойові дії. Вона обчислюється мільйонами. А ще один фактор, що ускладнює роботу гуманітарних організацій, - клімат. Взимку температура на сході України може опускатися до мінус 20. Це незвично для європейських гуманітарних організацій - військові конфлікти в останні роки відбувалися в країнах з більш теплим кліматом.

За нейтральними формулюваннями "конфлікт", "криза" і "лінія розмежування" ховаються щоденні трагедії. Люди годинами - якщо не добами - стоять в чергах на одному з п'яти контрольно-пропускних пунктів на лінії розмежування. Відомі випадки, коли час очікування на КПП досягав 32 годин. Ситуація з постачанням продовольства мирним жителям не поліпшується, десяткам шкіл потрібен ремонт, пошкоджений один з десяти житлових будинків, дві третини медичних закладів постраждали від бойових дій. Спонтанні перестрілки між частинами української армії та проросійськими сепаратистами спалахують повсюдно і мало не кожен день, їх випадковими жертвами стають мирні жителі.

Донбас: забута криза?
Усім цим питанням була присвячена конференція в Берліні під назвою "Україна: забута криза в Європі?". Директор німецької гуманітарної організації Aktion gegen den Hunger Ян Себастьян Фрідріх-Руст (Jan Sebastian Friedrich-Rust), що виступив на її відкритті, досить різко висловився про сприйняття ситуації в Україні в німецьких ЗМІ. За його словами, настільки модне останнім часом слово "криза", яке вживається цими днями, приміром, у контексті формування нового уряду Німеччини, недоречно вживати до ситуації на сході України.

"Яка може бути криза, якщо в Німеччині все відбувається за законом, немає бойових дій, ніхто не голодує і не страждає від браку медичної допомоги", - вказав Фрідріх-Руст. З ним погодився президент базованої в Празі організації People in Need (Člověk v tísni) Шимон Панек. За його словами, на тлі подій на Близькому Сході та політичних криз в Європі страждання мирних жителів на сході України відійшли на другий план. "Конфлікт заморожений і, схоже, все більше йде в забуття", - констатував Панек.

Уряд України на конференції представляв заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій Георгій Тука. За його словами, для поліпшення гуманітарної ситуації на сході країни не вистачає не тільки грошей, а й політичної волі. "Наші бюрократи дуже неповороткі, - визнав Тука в інтерв'ю DW. - Людям, наділеним владними повноваженнями, не вистачає співчуття та жалю".
Гроші, продовжує Тука, звичайно, важливі, але якщо грошима розпоряджаються ті, кому байдужий результат, то ефективність витрат буде низькою: "Людям, які живуть в теплих квартирах, важко уявити, наскільки важливим може бути мішок картоплі або тонна вугілля".

"Подвійне сприйняття України"

Величезну кількість тих, хто потребує допомоги, згадав і директор українського представництва німецької організації Arbeiter Samariter Bund Георгій Шенгелія. "Ні у ЄС, ні у німецького уряду, ні у будь-якого іншого уряду Європи немає стільки грошей, щоб забезпечити всіх нужденних", - зазначив він в інтерв'ю DW. Шенгелія свого часу працював в аналогічному гуманітарному проекті в Грузії: "Тоді постраждало 200 тисяч людей, і все було відносно просто. А в Україні рахунок іде на мільйони".

Цим мільйонам прагне допомогти й Джеремі Веттервальд з міжнародної гуманітарної організації REACH. У Києві він живе і працює з вересня 2016 року і за цей час брав участь в чотирьох місіях щодо оцінки системи розподілу гуманітарної допомоги на Сході України. Веттервальд каже, що крім грошей важливо поліпшення взаємодії з місцевими органами влади, що підвищить ефективність витрачання коштів. Але і він погоджується - криза в Україні все менше хвилює громадськість у Європі. "Це занадто далеко", - нарікає Веттервальд.

За його словами, громадськість на Заході плутається у сприйнятті України. З одного боку, це багатообіцяючий напрямок для інвестицій з непоганими перспективами економічного зростання. З іншого - беззаперечна гуманітарна криза у двох східних областях, яка вимагає міжнародної підтримки.