Відлиги не буде

У понеділок, сьомого травня, Володимир Путін знову став президентом Російської Федерації. Новий-старий господар Кремля повернувся на найвищу державну посаду у той момент, коли відносини зі стратегічним партнером Україною переживають непрості часи. Переговори про зниження ціни на газ, якого домагається Київ, зайшли у глухий кут, між країнами знову спалахують торгівельні конфлікти, зокрема щодо продажу у Росії українського сиру, а ув´язнення Юлії Тимошенко ставить у неоднозначне становище Володимира Путіна, підпис якого теж стоїть під газовими угодами 2009 року.

Із приходом нового президента стосунки між Україною та Росією стануть яснішими, але навряд більш теплими, вважає російський політолог Андрій Окара. За його словами, останнім часом ці взаємини були прохолодними та невизначеними, і внесення у них ясності відкладалось до інавгурації. Водночас Януковичу не варто розраховувати на дружні стосунки зі східним колегою. «Янукович не той президент України, якого хотів би бачити Путін. І я думаю, що Путін активно не хоче бачити його в цій якості», - вважає Окара.

Тиск Москви може посилитися

Політолог додає, що нині у Путіна є дві сфери, через які він може тиснути на українську владу: це вступ України до Євразійського союзу, а також справа Тимошенко. «Я думаю, і там, і там буде тиск на Януковича, причому тиск може бути настільки серйозним, що Янукович може просто не втриматись в своєму кріслі», - додає аналітик.

У свою чергу, директор Інституту євроатлантичного співробітництва Олександр Сушко переконаний, що особливих змін в українсько-російських стосунках очікувати не варто. «Імовірно, що криза відносин України із Заходом, і зокрема із Європейським Союзом, буде основним чинником, який постійно підштовхуватиме Росію до використання оцих інструментів тиску, «батога і пряника». Зміна влади не справить вирішального впливу на це», - зауважує він. Експерт наголошує, що нині основною тактикою Путіна може бути втягування України у керовані Росією інтеграційні проекти. Для досягнення цієї мети, а також поглиблення кризи у відносинах між Україною та ЄС, Кремль може використовувати усі можливі засоби, вважає Сушко.

Нестабільність України – кращий подарунок Путіну

Сам Віктор Янукович планує поспілкуватись із Володимиром Путіним 15 травня під час неформального саміту голів держав СНД. Але політологи не покладають великих сподівань на позитивні зрушення після цієї зустрічі. На думку Андрія Окари, на саміті буде обговорюватись велике коло питань, і ця бесіда «може відбуватись в тому числі і в форматі ультиматуму». При цьому експерт вважає: хоча в розмові президентів і виникне питання Юлії Тимошенко, воно не буде пріоритетним, адже нині для Путіна більш важливим є вступ України до Митного та Євразійського союзів. «Пристане чи не не пристане Янукович на ультиматуми – ми подивимось, але він може на них пристати», - припускає Окара. Зараз становище Януковича є достатньо слабким через фактично міжнародну ізоляцію, додає політолог.

Олександр Сушко також зазначає, що незважаючи на пропозиції Путіна лікувати Юлію Тимошенко в Росії, насправді це не є нагальним питанням для російського президента. За його словами, для Володимира Путіна є важливим його особистий імідж, який постраждав від засудження Тимошенко за укладання із ним газової угоди. У той же час, аналітик зазначає: для Путіна цей "моральний дискомфорт" значною мірою компенсований тим, що внаслідок судового процесу над Тимошенко фактично були зруйновані перспективні відносини між Україною та Заходом.

«Плюс для нього – це те, що без його участі, без участі Росії, Україна своїми руками зруйнувала відносини із Європейським Союзом. Це подарунок, на який Путін не міг навіть розраховувати», - підкреслює Сушко. Він додає, що недопущення укладання Угоди про асоціацію, включно із зоною вільної торгівлі з ЄС є важливим пунктом у загальному контексті стратегії Путіна стосовно України. Тому, незважаючи на певні іміджеві втрати, нинішня ситуація є для нього більшою мірою виграшною, аніж програшною. А відповідно, не варто очікувати серйозних зусиль Кремля, аби допомогти Тимошенко в цій ситуації, вважає Олександр Сушко.