1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Суперечлива інсценізація

Гайнер Кісель / Інна Завгородня1 листопада 2012 р.

Виголошену у залі суду промову норвезького вбивці Андерса Брейвіка інсценізують відразу чотири театри, зокрема і в Берліні. Що це? Поширення екстремістських ідей чи усвідомлення їхньої банальності?

https://p.dw.com/p/16aKB
Німецька акторка турецького походження Саша Зойдан
Фото: picture-alliance/dpa

Саша Зойдан тримає в руках промову норвезького терориста, який у липні 2011 року вбив 77 людей. Андерс Брейвік хотів зобразити себе захисником нордичного етносу і максимально поширити свої ідеї. За сцену він обрав залу суду, нині ж промову вбивці читає акторка турецького походження у непримітному приміщенні "Theaterdiscounter" – одного з андеґраундних театрів Берліна. Цю промову інсценують також театри у Копенгагені, Осло та Веймарі.

Хіба це не те, чого Брейвік і домагався? "У якомусь сенсі так, - говорить режисер постановки Міло Рау, - проте на сцені не Брейвік, а його текст". Глядачі можуть майже годину спостерігати за Сашою Зойдан, поки вона намагається бути лише текстом. У ньому йдеться про нібито захоплену марксистами систему освіти і влади, яка, опираючись на непевну ідеологію мультикультурності, загрожує знищити справжніх європейців.

Швейцарський режисер Міло Рау
Швейцарський режисер Міло РауФото: picture-alliance/dpa

Скандал ще до прем'єри

Інсценізація мала відбутися в Німецькому національному театрі у Веймарі тиждень тому, проте керівництво театру відмінило виставу. Керівник театру Томас Шмідт пояснив це небажанням давати Брейвікові трибуну. Зрештою читання таки відбулося у кінотеатрі неподалік. Обставини перенесення місця читання підхопили ЗМІ, оголосивши інцидент скандалом. Як наслідок – величезний глядацький інтерес до постановки і розпродані квитки театральної зали в Берліні. Саша Зойдан стоїть на сцені у червоній спортивній куртці і жує під час читання жуйку.

Звісно, суперечка точиться зовсім не про те, чи можна надавати вбивці таку своєрідну сценічну платформу. Адже зазвичай це бажані гості театральної сцени: Едип у нескінченних варіаціях античної п'єси, Карл Мор із "Розбійників" Шиллера або Раскольников Достоєвського зі "Злочину і кари". Перебуваючи в конфлікті з собою та обставинами власного існування, вони переступають останню межу – вбивство. Та водночас захоплюють публіку, примушуючи її засвідчити боротьбу з наслідками такого вчинку. Ключем до цього є ідентифікація. У п'єсі "Промова Брейвіка" цей механізм значною мірою зведено нанівець. А режисер і акторка не хочуть мати з Брейвіком нічого спільного.

Текст убивці

Чи прийнятно інсценізувати твір убивці? Прецеденти вже є. Так, у 1990-х роках пародист Сердар Сомунджу зрбив тур Німеччиною зі сценічним читанням твору "Mein Kampf" Гітлера, показуючи оповиту легендами книжку фюрера сміховинною і гротескною. Це було цікаво та весело. Та й Міло Рау вже інсценував познанську промову Генриха Гіммлера, аби показати, наскільки слабкими є насправді його слова. І ось на часі інсценізація тексту сучасного масового вбивці. У цьому випадку теж має впадати в око банальність тексту. Прочитавши половину, акторка приклеює жуйку під трибуну. Вона робить жест, який не дозволяє серйозно сприймати зміст тексту, і продовжує виголошувати його.

Судовий процес над Брейвіком в Осло
Судовий процес над Брейвіком в ОслоФото: Reuters

Так, опус Брейвіка нудний і пасує до того, що поширюють усією Європою праві та ксенофобські кола. Консервативні противники ісламу у Швейцарії, "Австрійська партія свободи" або націоналісти в Німеччині говорять цією ж мовою. Нічого нового, вражаючого або свіжого у промові масового вбивці з острова Утоя та Осло немає. Це мейнстрим у правих колах. Міло Рау говорить, що саме на це він і хотів звернути увагу: на значне поширення ідеології, якою Андерс Брейвік намагався виправдати свої вбивства. Режисерові це вдалося, проте питання дискусії щодо подібних аргументів та людей, які ними послуговуються, залишається відкритим.

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою