Історія табору смерті Собібор: науковці вирішили «докопатися» до правди
26 січня 2010 р.
Табір смерті Собібор, розташований колись на польсько-українському кордоні на межі з Волиню, досі оповитий для істориків багатьма таємницями. Навіть залізниця, якою до табору доправляли в’язнів, заходила у глухий кут, що мало сприяти максимальному збереженню конспірації. Протягом півтора року діяльності табору – з весни 1942-го по жовтень 1943-го – там загинуло понад чверть мільйона в’язнів.
Нині назва цього страшного місця знову повернулася у центр світової уваги у контексті гучного процесу над екс-українцем Іваном Дем’янюком, який, за версією німецького слідства, працював у Собіборі наглядачем. Утім, після повстання в’язнів восени 1943-го і ліквідації табору нацисти зрівняли бараки із землею та старанно стерли всі сліди діяльності табору смерті, висадивши на його місці картопляне поле.
Плідний початок робіт
Тепер група польських та ізраїльських науковців на чолі з археологом Йорамом Хаїмі заповзялася буквально «докопатися» до правди Собібора. Хаїмі має й особистий мотив у цій місії – обидва його дядьки загинули у цьому таборі. Жодних відомостей про обставини їхньої смерті немає. І як розповів керівник проекту, єдине, що вчені мали у своєму розпорядженні на початку робіт, - це пожовклий фотознімок місцевості з повітря 1944 року.
«На цьому знімку ясно проглядається крематорій, - розповідає Хаїмі. - Видно, що поруч навіть не ростуть дерева. А ось інша ділянка, яка виглядає чорною на знімку. Ми не знаємо що це за об’єкт. Очевидно, тут і були розташовані газові камери. Іншого пояснення не може бути».
Уже за кілька тижнів розкопок археологами були віднайдені людські останки. Вони свідчать про існування масових поховань на території колишнього табору та про чималий обсяг робіт, який ще належить здійснити науковцям, аби відкрити світові правду Собібора.
Автор: Дмитро Каневський
Редактор: Христина Ніколайчук