Суспільство

Deutsche Welle: Владико, тож чому Церква вважає за необхідне служити на Євромайданах?

Борис Ґудзяк: Господь, щоб промовити до людського роду, став людиною. Він умалив себе, став поруч, став поміж. Жив і працював серед людей. Це дуже гарно висловив папа Франциск, закликаючи єпископів і священиків до солідарності з народом: пастир має мати запах своїх овець. Папа каже, що він воліє Церкву, яка, можливо, трохи забруднена, трохи покалічена, але з людьми, аніж абстрактна і далека від людей.

Сьогодні в Україні сотні тисяч, а то й мільйони, проводять дні, тижні, навіть місяці, на майданах. Вони потребують душпастирської опіки, духовного проводу і солідарності. Сьогодні майдани України - це святилища правди, радості і миру, а тому Церква покликана там служити своєю присутністю, словом, прощенням та благословенням.

- Чи можна назвати греко-католицьку церкву "опозиційною" до Януковича?

- Ні. УГКЦ не є ні за, ні проти жодного кандидата, жодної партії. Церква проголошує Євангеліє для того, щоб її члени, люди доброї волі, громадяни могли розуміти, за якими критеріями їм слід робити рішення під час виборів, думати, висловлюватися, діяти і брати участь в суспільних, громадських, а також політичних процесах.

- Чи може влада сприймати позицію Церкви як опозиційну?

- Це вже питання до влади. На мою думку, Церква виконує особливу роль у цих тижнях, закликаючи владу і протестуючих до миру. Церква багато зробила, щоб відкривати канали для комунікації - публічно і приватно. Дії Церкви в сьогоднішній час можуть бути лише пропозицією - хто і як з них користає, і як їх оцінює - це окреме питання.

- Як прокоментуєте той факт, що досі не поніс відповідальність жоден урядовець за насильство проти мирних демонстрацій?

Цей факт говорить сам за себе. Немає волі, щоб у цих питаннях називати речі своїми іменами.

-За складної політичної ситуації, в якій опинилася Україна, яку роль відіграє Церква?

- Церква має різнопланову роль. Її місія піднімати свідомість і дух людей, допомагати їм бачити ширше і дальше та любити глибше.

У цій ситуації всі Церкви, як це було відзначено в спільній заяві Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій 10 грудня, закликали владу слухати народ, не нехтувати ним, не знущатися над ним, в жодному разі не допускати насилля. Церкви також звернулися до протестуючих - не піддаватися на провокації, що призведуть до насилля. Закликали всіх, і владу передусім, не ділити країну, не протиставляти брата проти брата. Шукати діалогу, який є непростим, а іноді навіть невдячним, але альтернативи у часі гострої політичної кризи немає. Коли зупиняється діалог, починають свистіти кулі.

- Що Ви скажете про дії політиків, які лише поглиблюють розкол в українському суспільстві?

- Дозвольте вдатися до певного лінгвістичного пояснення. Слово, що в українській мові позначає ворога людського роду - "диявол", пов’язане з грецьким дієсловом "діаболейн", яке означає роз’єднувати. Люди створені на образ і подобу Божу, а Він є Один у Трьох Особах, а отже ми маємо бути в доброму між особистому спілкуванні. Робота роз’єднування є диявольською, навіть на рівні індивідів. Коли ж дія протиставлення і роз’єднання переноситься на народи, нації, конфесії, суспільства чи цивілізації, рівень лукавства зростає. За таку диявольську роботу "ділителі" відповідатимуть перед Богом.

- Як в УГКЦ оцінюють активну антиєвропейську і гомофобну риторику православної московської церкви, що подає Європу як "рай для гомосексуалів"?

- Я не вважаю, що саме так можна узагальнювати офіційну позицію Московської Церкви. УГКЦ ж дотримується повноти католицького антропологічного і морального вчення, закликаючи людей жити згідно з Божим Словом, Святим Письмом, розуміючи, що ми всі грішники, і що нікого не можна ненавидіти.

Я глибоко переконаний, що європейське призначення України не є пов’язане лише з тим, що Україна може взяти в Європі: боротьба з корупцією, рівні права і обов’язки перед законом для всіх громадян, краща медична опіка, краща інфраструктура і взагалі вищий соціоекономічний рівень. Україна має покликання бути в Європі, щоб щось принести для неї. Майдан, його енергія, його солідарність, жертовність може бути великим скарбом для Європи, яка переживає глибоку кризу своєї тотожності.

Сьогодні історичний раціоналізм і радикальний індивідуалізм західної європейської культури потребує альтернативного людського досвіду, символом якого і є Майдан. Самотність людей, сенсаційність, дріб'язковість поп-культури, складність у родинних стосунках - на ці питання наша традиція й сучасність може давати творчі відповіді. Разом з пороками в українському суспільстві є багато скарбів, якими ми покликані ділитися. Шукаючи допомоги, ми можемо допомогу надати, але важливо просто свідчити про Божу дію тут і тепер. Якщо Бог діяв у наших обставинах, Він, напевно, не забуде про Європу.