10 років "Східного партнерства"

"Східне партнерство" відзначає своє 10-ліття. Цю ініціативу Євросоюз запустив у травні 2009 року. Вона покликана вирішити дилему, яка стоїть перед ЄС. Адже він, з одного боку, не готовий приймати нових країн-членів у найближчі роки, а з іншого - не хоче відштовхнути своїх сусідів, які прагнуть до членства в об'єднанні.

Чому ЄС не хоче надавати перспективу членства

"Східне партнерство" створили у рамках політики сусідства ЄС. Ця програма об'єднує Україну, Грузію, Молдову, Азербайджан, Білорусь та Вірменію. Росії пропонували приєднатися до неї, але Москва відмовилася, вважаючи себе партнером іншої ваги. Від самого початку "Східне партнерство" розглядали як можливість для політичного зближення та економічної інтеграції з ЄС. Крім того, у Євросоюзі бачать ще дві цілі: сприяти проведенню реформ і вирішенню конфліктів.

На відміну від країн Західних Балкан, які або вже ведуть переговори про вступ до ЄС, або є потенційними кандидатами на членство, Брюссель відмовляється визнавати перспективу членства країн "Східного партнерства". Причина в тому, що до цього не готовий ані ЄС, ані жоден з його східних сусідів. І тому в ЄС не хочуть будити марні сподівання.

Оскільки країни-учасниці "Східного партнерства" є дуже різними, то ЄС застосовує такий підхід: ті, хто хоче більшого, можуть отримати більше, зазначає експерт брюссельської аналітичної організації European policy centre Пауль Іван. І Брюссель приймає той рівень амбіцій, який обирають його партнери. Наприклад, Україна, Грузія та Молдова підписали угоди про асоціацію з ЄС у 2014 році. Натомість інші три країни таку угоду або взагалі не хотіли, або ж не підписали її, як Вірменія, через тиск Москви.

Чого вдалося досягнути завдяки ініціативі

Ці три угоди про асоціацію, які передбачають зону вільної торгівлі (ЗВТ) з ЄС, Іван називає найбільшими досягненнями за 10 років. "Для пересічних людей результати можуть бути не такими видимими, як для бюрократів, але ми вже бачимо результати у обсягах торгівлі, які зросли через ЗВТ", - каже експерт. ЄС уже кілька років міцно займає місце головного торговельного партнера України - торік на нього припадав 41 відсоток торгівлі. Раніше пальма першості належала Росії. Пауль Іван додає, що для експорту до ЄС компаніям з країн "Східного партнерства" доводиться впроваджувати європейські стандарти, через що вони стають більш конкурентоспроможними глобально.

Директорка секретаріату Форуму громадянського суспільства "Східного партнерства" Наталя Єрашевич вказує на те, що ця ініціатива посприяла і процвітанню ЄС. Йдеться не лише про торгівлю, в якій шість країн як блок займають десяте місце серед партнерів Євросоюзу, але також і про українців або білорусів, які приїжджають працювати, наприклад, до Польщі. Адже у низці секторів у ЄС не вистачає робочої сили, зазначає Єрашевич.

Не менш важливим досягненням експерти називають і безвізовий режим, який ЄС надав для громадян України, Грузії та Молдови.

20 завдань "Східного партнерства"

Спершу нестачі у великих цілях всередині "Східного партнерства" не було - і угоди про асоціацію, і безвіз. Після досягнення цих цілей, ініціативу вирішили наповнити новим практичним змістом. На саміті 2017 року затвердили 20 завдань до 2020 року. Це завдання для самих шести країн, передусім у реформах. Тут у Брюсселі бачать прогрес у реформі державного управління - воно стало більш орієнтованим на надання доступного сервісу. Найменший прогрес, традиційно, у боротьбі з корупцією. У цій сфері всім країнам "Східного партнерства" ще треба багато чого зробити, наголошує один з високопосадовців ЄС. А Наталя Єрашевич зауважує, що не бачить, як завдання у судовій реформі та боротьбі з корупцією вдасться виконати навіть до кінця 2020 року. Тому, на її думку, Євросоюзу варто було би чіткіше ставити завдання щодо реформ.

ЄС узяв зобов'язання і на себе. В економіці основну увагу він приділяє середнім і малим підприємцям. Близько 10 тисяч таких підприємств у регіоні вже отримали фінансову підтримку ЄС, зокрема кредити в місцевій валюті. За підрахунками ЄС, це створило додаткові понад 30 тисяч робочих місць. Серед завдань є і Erasmus+ - програма студентських і наукових обмінів між ЄС і країнами "Східного партнерства", у якій за час її дії взяли участь понад 30 тисяч осіб.

Співпраця всередині регіону

ЄС співпрацює з країнами "Східного партнерства" як на двосторонній основі, так і на багатосторонній. Однак у Брюсселі наголошують, що не менш важливою є співпраця і між самими країнами регіону.

Продемонструвати на практиці таку співпрацю шість країн можуть, наприклад, у питанні стільникового зв'язку. ЄС розглядає можливість для зниження тарифів на роумінг для країн "Східного партнерства". Щоправда, спершу шести країнам доведеться домовитися між собою. Прогрес у цьому питанні є. Дорожню карту щодо зниження роумінгу всередині "Східного партнерства" схвалили у лютому цього року міністри шести країн. До кінця 2020 року уряди мають намір підписати вже саму регіональну угоду щодо роумінгу.

Пауль Іван нагадує, що приблизно таким шляхом починалася сама євроінтеграція. "Європейський проект як такий є прикладом регіональної співпраці", - зазначає експерт. Єрашевич додає, що держави "Східного партнерства", діючи як блок, мають більшу вагу у переговорах з ЄС, аніж кожна з них окремо.

Територіальні конфлікти на порозі ЄС

Одна з цілей ЄС - це створити зону стабільності біля своїх кордонів. Щоправда, за час існування "Східного партнерства" ситуація лише погіршилася: нині територіальні конфлікти стосуються п'яти з шести країн, котрі приєднались до цієї ініціативи.

У питанні врегулювання конфліктів експерти вбачають ледь не найменше прогресу. Хоча ЄС і надає допомогу у вирішенні конфліктів, Пауль Іван вважає, що Брюсселю варто було би робити більше. У свою чергу, Єрашевич каже: "Для нас, як Форуму громадянського суспільства, дуже важливо збільшити безпековий вимір "Східного партнерства" у майбутньому". За її словами, нині ЄС зосереджується радше на допомозі країнам-партнерам у покращенні цивільної оборони. Україні ЄС допомагає у реформуванні поліції та прокуратури. Натомість Єрашевич вважає, що Брюсселю варто було би допомагати країнам "Східного партнерства" у підготовці їхніх збройних сил для кращої оборони.

Крім того, Брюссель останнім часом був зайнятий іншими проблемами і мало приділяв увагу цьому регіону, каже Іван. Серед громадян ЄС і досі дуже низька обізнаність з регіоном, мало хто відвідував ці країни. Тож експерт бачить потребу не лише пояснювати у країнах "Східного партнерства", що таке ЄС, але і підвищувати знання про цей регіон всередині самого Європейського Союзу.