Ювілей СОТ

Світова організація торгівлі створювала основи нинішньої системи світової торгівлі. Протягом останніх двох десятиліть вона супроводжує процеси глобалізації. СОТ була створена у 1994 році, а свою діяльність спеціальна організація ООН розпочала з 1 січня 1995 року. Тоді на неї покладали великі очікування. Сподівалися, що невдовзі зникнуть торгівельні бар'єри, буде обмежений протекціонізм, а країнам, що розвиваються полегшать доступ до ринку.

Динозавр з минулого?

Але все склалося інакше. Політичні суперечки, заскорузлі структури і стрімкий прогрес у світі, на який організація не зуміла вчасно відреагувати, зробили з неї пережиток минулого. "СОТ – середньовічна організація", - сказав у 2003 році Паскаль Ламі, колишній генеральний директор СОТ. Більш, ніж через десять років після того, як були сказані ці слова, організація і досі тупцює на одному місці, плентається за глобалізацією і намагається довести свою релевантність.

Попри те, що за 20 років свого існування СОТ багато чого досягнула, список її помилок помітно довший. "СОТ просто не здатна пристосувати свої правила до нових викликів. І це пояснюється тим, що країни-члени не готові міняти організаційну структуру", - вважає Кристіан Тіет'є, професор з міжнародного економічного права. Роботу організації гальмує принцип одностайності. Згідно зі статутом, рішення ухвалюються лише за згодою усіх країн-членів. Досягти консенсусу з-поміж 160 учасників – нездійсненний подвиг.

Несправедливий поділ на "сильних" і "слабких"?

Чимало експертів та неурядових організацій, які відстоюють інтереси країн, що розвиваються, вказують на несправедливий розподіл сил у системі світової торгівлі. Країни "третього світу" кількісно давно вже становлять більшість у СОТ. Утім, тон і досі задають промислові країни, критикує, зокрема, фахівець з міжнародного торгівельного права Ахим Роґманн.

"Провідні економіки світу - ЄС та США - виступають за вільну торгівлю лише у тих випадках, де це їм вигідно. У той час, коли вони протекціоністськими заходами захищають свої ринки від дешевшої аграрної продукції з країн, що розвиваються, вони вимагають від цих країн лібералізації їхніх ринків у тих сферах, де вони мають конкурентні переваги", - критикує Роґманн.

Досягнення СОТ

Було б несправедливо не згадати про досягнення організації. Зрештою, лише СОТ може на міжнародному рівні встановлювати правила світової торгівлі. Важливо ще й те, що організація за часи свого існування значно розширилася, вважає професор із зовнішньої економіки та розвитку університету Санкт Ґаллена Саймон Евенетт. "СОТ вдалося прийняти до своїх лав такі важливі країни як Китай, Росія або, наприклад, Саудівська Аравія", - зазначив він.

Натомість Тіет'є переконаний, що найбільший успіх міжнародної організації – запровадження процедури розв´язання торгівельних суперечок в рамках СОТ. Нині діє чіткий юридичний механізм, згідно з яким, у разі порушення навіть великі промислові держави – глобальні гравці на світовому ринку – можуть бути змушені поступатися. ЄС, наприклад, вже неодноразово доводилося пристосовувати своє торгівельне законодавство до регуляторних норм СОТ.

Куди прямує СОТ?

Наприкінці минулого року на індонезійському острові Балі міністри торгівлі країн СОТ ухвалили найбільший пакет реформ з моменту заснування організації. Одноголосно. Таке рішення вселяло оптимізм, його називали історичним проривом та ледве не чудом. "Члени СОТ показали, що і у важкі часи організація може встояти на ногах", - вважає Тіет'є. Натомість Саймо Евенетт дивиться у майбутнє з долею песимізму. "Успіх Балі був кроком вперед, але невдовзі стало зрозуміло, що СОТ не здатна продовжити цей імпульс. Держави не готові йти на компроміс, який зробив би СОТ дієздатнішою", - каже Евенетт.

Щоб повернути довіру та надалі залишатися важливою організацією у міжнародній торгівлі, необхідно достеменно переосмислити сенс існування СОТ. Потрібні нові підходи, можливо, навіть нові підрозділи. Шкода, що рішення про зміни структури чи статуту спеціальної організації ООН можна ухвалити лише у тому випадку, якщо за нього проголосують всі країни-члени організації. "Альтернативи одноголосності немає. Жодна з провідних держав ніколи не погодиться бути в меншості", - переконаний Евенетт.