50 років у ООН. Чи стане ФРН постійним членом Ради Безпеки?

Німеччина стала членом ООН лише 1973, тоді як сучасну Федеративну республіку було засновано ще 1949 року, лише за чотири роки після заснування самої Організації Об'єднаних Націй. Причина в тому, що тоді існувало дві німецькі держави - крім ФРН, також Німецька Демократична Республіка (НДР). Уряд Західної Німеччини, який тоді базувався в Бонні, претендував на те, щоб бути єдиним законним представником німецького народу в ООН, адже влада була демократично обраною. Західні союзники-переможці у Другій світовій війні - США, Великобританія та Франція, - які тоді ще мали право голосу в рішеннях щодо Німеччини, підтримали б прийняття до лав ООН лише ФРН. Натомість на це б не погодився Радянський Союз, під чиїм патронатом перебувала НДР. Тож вступ Німеччини до організації було заблоковано.

На початку 1970-их уряд Західної Німеччини на чолі з соціал-демократом Віллі Брандтом (Willy Brandt) змінив офіційний курс Бонна, нормалізував відносини з НДР та уможливив таким чином вступ до ООН обох німецьких держав. 18 вересня 1973 року ФРН i НДР стали 133-им та 134-им членами Організації Об'єднаних Націй.

Марні спроби Німеччини стати постійним членом Ради Безпеки ООН

Подвійне членство добігло кінця разом із возз'єднанням Німеччини 3 жовтня 1990 року. З того часу у складі ООН - об'єднана Німеччина. Відтоді Німеччина суттєво посилила власну активність в рамках ООН. Берлін є одним із найбільших платників внесків у бюджет організації, долучився до численних миротворчих місій. Крім того, в Німеччині розташовані різні важливі структури ООН - Міжнародний трибунал з морського права в Гамбурзі, а також одразу кілька організацій у Бонні.
Спираючись на таку активність, а також свою велику економічну та політичну вагу, Німеччина уже багато років намагається стати постійним членом Ради Безпеки ООН із правом вето. Це найвищий орган ООН, без якого не розглядається жодне важливе питання. Постійними членами Ради Безпеки ООН є США, КНР, Росія, Великобританія і Франція. Аргументом Німеччини та інших кандидатів у постійні члени Ради Безпеки, а також генерального секретаря організації Антоніу Гутерріша є те, що нинішнє представництво країн у Раді Безпеки відображає геополітичну ситуацію після Другої світової війни, але не відповідає теперішнім реаліям.

Геннінґ Гофф (Henning Hoff) з Німецького товариства зовнішньої політики (DGAP) у Берліні називає прагнення Німеччини стати постійним членом Ради Безпеки ООН "священним Граалем німецької зовнішньої політики", але вважає, що шанси на це "дуже невеликі". Адже нинішні постійні члени не хочуть ділитися своїм привілейованим становищем з іншими.

Якийсь час у Берліні намагалися просунути замість власного спільне постійне членство в Радбезі всього Європейського Союзу. Але це означало б, що Великобританія (яка тоді ще була членом ЄС) і Франція повинні були б відмовитися від своїх членств. Тож ця ідея була відкинута.

Реформа Ради Безпеки як мета Берліна

Гофф вважає, що уряд у Берліні зіткнувся з дилемою: "З одного боку, це найважливіший інструмент, принаймні концептуальний, який має німецька зовнішня політика - робити ставку на ООН у створенні так званого world governance. А з іншого боку видно, що структури ООН потребують реформ, але жодних шансів на такі реформи немає", - говорить Гофф у розмові з DW.

Коаліційна угода нинішнього уряду ФРН включає розділ під назвою "Мультилатералізм". Там ідеться про цілі ФРН у контексті Організації Об'єднаних Націй: "Ми докладемо політичних, фінансових та кадрових зусиль для зміцнення ООН як найважливішого інституту міжнародного порядку. Реформа Ради Безпеки ООН є нашою метою - як і справедливе представництво всіх регіонів світу".

Нині Німеччина разом з Намібією готує так званий "саміт майбутнього ООН", який пройде 2024 року і на якому йтиметься про питання реформування організації. На ньому мають бути затверджені теми "пакту майбутнього" - підсумкового документа саміту. "Йдеться про те, щоб ще раз спробувати посадити за одним столом сили, які бажають реформ в ООН, а таких чимало, - описує ціль Гофф, - і зробити це в такій формі, коли така європейська країна, як Німеччина, і така країна, як Намібія - колишня колонія та представниця "глобального Півдня", об'єдналися та спробували ще раз чітко визначити та просунути цю програму реформ". Але Гофф скептично ставиться до успіху цього заходу.

Читайте також: "Терористи не мають головувати": Зеленський закликав реформувати РБ ООН

БРІКС чи G20 як альтернатива ООН?

Але на тлі невдалих спроб реформ в ООН зараз відбувається розвиток в іншому напрямку. Гофф вважає, що "перш за все Китай зацікавлений у тому, щоб створити паралельні структури, і подати їх як альтернативу ООН". Як приклади експерт називає БРІКС та G20.

Цікаво однак, що колишній прем'єр-міністр Великобританії Гордон Браун у журналі Foreign Policy звинувачує адміністрацію президента США Джо Байдена в аналогічній поведінці: Її "зацикленість на двосторонніх та регіональних угодах - на шкоду глобально скоординованим діям - обмежує можливості наших міжнародних інституцій, підриваючи будь-яку можливість стабільної і керованої глобалізації. Без нового мультилатералізму десятиліття глобального безпорядку здається неминучим", - пише Браун.

Читайте також: США розробляють реформу Радбезу ООН - ЗМІ

І навіть сильно орієнтована на ООН німецька зовнішня політика починає змінюватися, вважає Гофф. За його словами, останній саміт G20 - це гарний приклад того, що зараз більше робиться ставка саме на такі формати і меншою мірою - на ООН.